В мене очі, як дві дірки,

Пика як в свині,

Але вийти в телезірки

Хочеться мені.

Скаже хтось: «Бажання дике,

Хлопче, схаменись!

Ти свою погану пику

Бачив хоч колись?»

Та не дам на це я згоди,

В мене свій маршрут,

Пика – то не перешкода,

Головне – розкрут.

От засуньте мою пику

В сорок передач,

І глядач до неї звикне,

Змириться глядач.

Ну спочатку буде кепсько,

Трошки поблює,

Звісно, пика – то не кекси

І не крем-брюле.

Та нудота скоро зникне,

А вже через рік

Хтось гукне: «А де та пика?

Я до неї звик!»

Буде марить вся країна

Всюди тільки я,

Стане ніби героїном

Пиконька моя.

А своя рука – владика,

Так що кожен раз

Гроші братиму за пику,

За її показ.

І як випре на екрани

Сам Ален Делон,

Скажуть: «Пика ця погана,

Іди геть, мурло!»

                               Ян Таксюр