Пика як в свині,
Але вийти в телезірки
Хочеться мені.
Скаже хтось: «Бажання дике,
Хлопче, схаменись!
Ти свою погану пику
Бачив хоч колись?»
Та не дам на це я згоди,
В мене свій маршрут,
Пика – то не перешкода,
Головне – розкрут.
От засуньте мою пику
В сорок передач,
І глядач до неї звикне,
Змириться глядач.
Ну спочатку буде кепсько,
Трошки поблює,
Звісно, пика – то не кекси
І не крем-брюле.
Та нудота скоро зникне,
А вже через рік
Хтось гукне: «А де та пика?
Я до неї звик!»
Буде марить вся країна
Всюди тільки я,
Стане ніби героїном
Пиконька моя.
А своя рука – владика,
Так що кожен раз
Гроші братиму за пику,
За її показ.
І як випре на екрани
Сам Ален Делон,
Скажуть: «Пика ця погана,
Іди геть, мурло!»
Ян Таксюр