Мабуть, не одне покоління радянських людей добре пам`ятає крилаті вислови видатного російського поета Володимира Маяковського. Наприклад, ось таке:

Я всю свою звонкую силу поэта

тебе отдаю, атакующий класс.

 Або:

…этот самый человечный человек!

 Це він про Леніна, який ввів в Європі перші концтабори.

 Або ще таке:

Я себя смирял, становясь

На горло собственной песне.

 Тобто, віддавав усі свої сили пролетарській революції. Маяковський був надзвичайно талановитим поетом і тому в його віршах розкидано багато таких родзинок. Одна з найбільш популярних є така:

Моя милиция меня бережет.

 І багато поколінь радянських людей становились дорослими саме з цим віршем.  Дійсно, йде по вулиці міліціонер і від його присутності стає якось усім легше, всі розуміють, якщо вискочить звідкілясь бандюга, то наш міліціонер не залишиться осторонь, він кинеться дітям, жінкам, старим людям на допомогу.

 Але життя виявилося не таким! Сьогодні слова Маяковського усі, і в першу чергу, сама міліція, забули. Це ми побачили по всій Україні. І особливо 2 травня в Одесі. Міліція захищала бандюганів. Де там: моя милиция меня бережет! Хай краще йде повз нас і не чіпає. Нам краще. Виявляється, що у Маяковського ще є вірші, хоч і залишилися невідомі читацькому загалу, але дуже симптоматичні і несподівано теж проросли у наше сьогодення.

 Ось якого вірша надрукував Маяковський в центральній газеті «Известия» у листопаді 1922 року:

Товарищи фашисты, милости просим

Вместе власть буржуев сбросим

 Фашисты и большевики – пролетарии-братья

Крепите над миром красные объятья

Пролетарии, стройтесь в единую линию

Сегодня командуют Троцкий и Муссолини

Красное знамя борьбы пролетариев

Сегодня развернуто от России до Италии.

 Несподівано! Не дивно, що більшовики все життя відхрещувались від союзу із фашистами. Фактично, вони разом із Гітлером і почали Другу світову війну у 1939 році.

 Але факти вперта річ. Ось виліз звідкілясь вірш Маяковського і все стало зрозуміло, що і до чого. І звідки у Путіна така ідеологічна підтримка.

 А інший класик теж постарався у той самий час:

Сыпь тальянка, звени соловьями

Я сегодня не трезв и не пьян.

Я фашистское красное знамя

Пронесу по рязанским полям.

 Я думаю, що ви вже здогадалися, хто це написав! Дійсно, Сергій Єсенін.

 Талановиті поети, нічого не скажеш! Тому і не встояв Володимир Володимирович і поніс через «рязанские поля» до кордонів України фашистський червоний прапор.

Віталій ШЕВЧЕНКО