Кандидат у народні депутати по виборчому округу № 76 Ірина Лєх – чи не єдина жінка, яка балотується від Запоріжжя до Верховної Ради. Відома в соцмережах, амбітна та проєвропейськи налаштована співрозмовниця розповіла ОПОРІ про слабких політиків-чоловіків,  свій міжнародний досвід, а також про «технічність» та «провладність» своєї кандидатури на цих виборах

-Кажуть, що Ви працюєте позаштатним радником губернатора і є технічним кандидатом від ПР. Це чутки чи все ж таки є в цьому правда?

-Так, я дійсно майже рік працюю позаштатним радником голови Запорізької облдержадміністрації Олександра Пеклушенка, але на безоплатній основі.  На його прохання я стала радницею для того, щоб не лише інформувати про стан малого бізнесу, зокрема, про цілі, проблеми, можливості, а й про прагнення щось змінити в цьому стані на краще. Чесно кажучи, коли я прийняла рішення про балотування, то сказала губернатору: «Якщо треба – я піду з посади». Але він відповів: «Ні, не треба, ми працювали рік до цього і продовжимо».  Мені здається,  це достатньо сильна позиція – не уникати своїх опонентів,  а бачити в них своїх партнерів.

А ось що стосується розмов про мене, як нібито технічного кандидата від ПР,  то поняття «технічний кандидат» не стосується тих, хто веде передвиборчу кампанію, а тих, перед якими хтось поставив конкретні цілі – забрати голоси в конкурентів або ще для чогось. Цього я не роблю. Знімати свою кандидатуру я точно не буду, активну передвиборчу кампанію я вела і продовжую вести. Про те, що мені не подобаються ті чи інші дії та рішення нинішньої влади, я говорю не тільки тепер, перед виборами, я про це відверто говорила задовго до цього.

Мені здається, що «фішку» про мене, як технічного кандидата, придумали мої  ж опоненти, які й пускають чутки для того, щоб скомпрометувати мене й спонукати людей голосувати за інших. Але зважте на мої виступи – де ви бачили, щоб технічні кандидати були такими відвертими й сміливими? Навіть ці обставини говорять про те, що я – реальний кандидат. Окрім того, мене не призначили, а висунули люди, вони мене підтримують,  фінансують мою кампанію, як я можу їх зрадити?

-Судячи зі спостережень, Ви акцентуєте увагу на своїй передвиборчій кампанії головним чином в Інтернеті: відкрили блог, активно спілкуєтесь у соцмережах, разом з тим менше, ніж інші кандидати зустрічаєтесь з виборцями наживо. Чому обрали саме такий метод? Вважаєте себе політиком нового покоління?

-Нещодавно я зустрічалася з представниками  молодшого покоління і ми говорили, зокрема, й про те, яким має бути кандидат, щоб за нього проголосували. І на моє здивування, виявилося, що молоді люди вважають одним з головних критеріїв  сучасність у своїй професійній діяльності. Сюди входить використання міжнародного та українського досвіду в своїй роботі, використання інформаційних технологій у своїй  діяльності (зворотній зв’язок, блоги тощо), знання різних мов. Мене це здивувало в хорошому сенсі, адже у мене все це є, чого не можна сказати про більшість з моїх суперників по округу. Я вважаю себе політиком нового покоління, оскільки постійно прагну розвитку, зростання й застосування кращого міжнародного досвіду в Україні.

Іншим важливим критерієм, на мою думку, є доступність «до тіла» кандидата, а потім депутата. Наведу приклад: один з кандидатів з мого округу приїхав відкривати дитячий майданчик  (не буду говорити про те, що майданчик збудовано за бюджетні кошти), так от, до нього хотіла підійти жінка й поговорити про проблеми дитсадочка. Охорона кандидата її охорона не підпустила.  А як ви думаєте, такий кандидат, якого, можливо, оберуть депутатом, стане доступнішим? Такий формат взаємодії з виборцями – минуле століття. А наш вік – вік довіри, і тільки той кандидат буде успішним, який викличе довіру у своїх виборців. Я переконана, тільки та кампанія кандидата буде успішною, про яку говорять люди і яка викликає довіру.

-В своїй передвиборчій програмі Ви робите акцент на допомозі малому та середньому бізнесу. Чому обрали саме цю галузь? А про молодь, пенсіонерів не забудете?

-Про молодь я не забуду, і піклування про них – ключовий момент моєї програми. Їм треба дати можливість реалізації, тому що багато хто з них хотіли б розпочати свій бізнес, але не знають як, вони бояться всіх складностей та проблем. До того ж молодь треба залучати до влади якнайширше, оскільки ті люди з минулого покоління, які сидять в Раді і лише тиснуть на кнопочки, вже навряд чи щось змінять.

Держава, на жаль, ще довго не зможе задовольнити соціальні потреби всіх, але держава зобов’язана підтримати людей з обмеженими можливостями та створити умови для тих, хто сам може забезпечити свої потреби. Саме тому підтримка  розвитку малого і середнього підприємництва, який у країнах Європи забезпечує створення до 80% ВНП (в Україні цей показник  не перевищує 12%), стає моїм головним завданням. Поки що наша держава реально допомагає тільки олігархам.

-Ви писали в блозі, що проти Вас розгорнули «чорнуху». Як вважаєте, Вам підіймають чи опускають рейтинг таким чином?

-Ви знаєте, я спочатку засмутилась, а потім зрозуміла: це добре, що про мене пишуть. Нещодавно мене занесли до одного запорізького сайту в розділ «персони» і написали про те, що є чутки, що я, можливо, – технічний кандидат. Але я до цього ставлюсь нормально — ЗМІ повинні бути об’єктивними: з’явились таки чутки – треба про це казати.

-Від Запоріжжя, як і від області, до Верховної Ради балотується всього декілька жінок. Як гадаєте, жінки бояться дискримінації, конкуренції чи ще чогось?

-Спочатку я вагалась – йти чи не йти в політику,  адже існує такий міф, що  політика – сфера чоловіча, а місце жінки на кухні або, у кращому випадку – в галузі культури та освіти. Я вдячна Юлії Тимошенко, що вона розвіяла цей міф, адже після її приходу в політику жінки почали ставитись до цього інакше. Чоловіки мені сказали, що підтримають мене хоча б за мою сміливість. Я бачила статистику, яка свідчить на користь того, що жінки не дуже хочуть, щоб інші пані представляли їх у владі. Але я постійно зустрічаю жінок, які кажуть, що жінка-політик обов’язково буде піклуватись про дітей та людей з особливими потребами і, принаймні, не буде битись у Раді. Думаю, що на місцевих виборах через два роки жінок буде значно більше.

До речі, мені зараз багато пишуть на мій блог і більшість авторів – жінки. Вони пишуть про проблеми країни та міста і мене це дуже тішить, що їх турбує не тільки власна оселя, а й стан суспільства в цілому.

-Зараз уже прогнозують, що  вибори не будуть проходити чесно, як запевняв нас нещодавно Президент на саміті в Ялті. Як вважаєте, що треба зробити, щоб вони все-таки були демократичними?

-Я дуже сподіваюсь на демократичність виборів. Нещодавно я зустрічалась з міжнародними спостерігачами, і в нашій розмові ми дійшли висновку, що ситуація з виборами в Україні є доволі бентежною – багато речей, які робить провладна партія, конфліктують  із законом. Мене стурбував випадок з правозахисником Сергієм Власенком у Харкові — йому вже декілька разів в обличчя кидали зеленку, але він не може добитися правди й захисту від міліції та суду. Турбує і те, що опозиційні кандидати не мають рівних умов у розміщенні зовнішньої реклами.

В той же самий час представники Партія регіонів розвішують свою рекламу, наприклад, на будинках біля дитячих майданчиків, що відкриваються за участю провладних кандидатів, на сценах під час свята міста, —  всі це бачать,  але ніхто не реагує. Але якщо це зробить кандидат від іншої політичної сили, то  реакція буде миттєвою і гучною. Закон має бути однаковим для всіх: якщо людина порушила його — її спочатку треба попередити, щоб були усунуті недоліки, а потім – знімати з виборів.

-А як думаєте, фальсифікація виборів буде?

-Наскільки будуть сфальсифіковані результати – не знаю. Але прогнози в Інтернеті песимістичні – у великих містах передбачають фальсифікацію від 10 до 20%. Ви уявляєте, який має бути відрив у кандидата, щоб він переміг?!

-Спостерігачів роботою забезпечите?

-Так, ми плануємо, що наші спостерігачі будуть присутні на кожній виборчій дільниці.   Вони працюватимуть безоплатно — ми лише подбаємо про їхнє харчування. Це правильно, адже коли людина йде спостерігачем тільки за гроші, то від неї не слід очікувати реального захисту, оскільки її завжди можна перекупити. Ми зараз ведемо перемовини з декількома партіями, щоб об’єднатись на різних ділянках і виступити проти фальсифікацій разом, адже спостерігати буде дуже важко.  У нас мета одна – чесні вибори.

-Припустимо, що Ви проходите до Верховної Ради. До чиєї позиції Ви більш схильні – ПР чи опозиції?

-Немає ніяких сумнівів в тому, що я приєднаюсь до демократичних сил. Сподіваюсь, що їх в наступному складі ВР буде набагато більше, і вони створять коаліцією більшості. А  Партія регіонів і комуністи підуть в опозицією.

-Як відомо, Ви збиралися йти на вибори від партії УДАР Віталія Кличка, а потім чомусь вирішили йти самостійно. Ви вважаєте, що самовисуванцю легше потрапити до Парламенту?

-Це було не тільки моє рішення – так вирішили ті, хто мене висував, а це – представники малого та середнього бізнесу Запоріжжя. Я з повагою ставлюсь до партії УДАР Віталія Кличка і вважаю її однією з основних демократичних політичних сил сьогодення. Інша справа, що їхні кандидати не в усіх округах досить потужні. Адже обирали їх в останній момент перед з’їздом. Хоча є такі сильні кандидати, як, наприклад, Богдан Василенко (виборчій округ № 75). Думаю, що УДАРу пощастило з ним. А у своєму окрузі я борюсь і боротимусь з кандидатом від цієї партії, адже не вважаю його сильнішим за мене.

-Ви говорите, що молодь – найбільш пасивна електоральна група.  Чи закликаєте ви  молодь до голосування і яким чином?

—По-перше – через Інтернет, він більш продуктивний та результативний, адже дуже багато молоді ним користується. Зараз у мене на сторінці у Facebook приблизно 300 друзів, люди самі додаються,  а це означає, що я їм цікава як особистість. Дивує і те, що серед них є молоді люди з інших регіонів України. Наприклад, мені написав кандидат-самовисуванець з Тернополя, сказав що йому імпонують мої погляди і запропонував об’єднатися з такими ж, як ми, кандидатами з досвідом у громадській діяльності, з незаплямованим минулим, без бізнесу. Ми вже знайшли вісім таких однодумців, і підписали Меморандум. Було б значно більше, але не усі відповідають нашим критеріям – зокрема, багато таких,  які мають власний бізнес. Ми вважаємо що вони лобіюватимуть саме інтереси свого бізнесу в Раді.

Крім того, я отримую багато повідомлень від молодих людей і вони запитують, чим вони можуть допомогти. До мене нещодавно звернулась Ініціативна група спостерігачів виборчого округу № 76 — вони запропонували в цікавій формі подати об’єктивну інформацію (яку вдалося знайти у відкритих джерелах) про кожного кандидата нашого округу. Я підтримала їхню ініціативу, подивлюсь що вони зроблять.

-Як вважаєте, парламентські вибори 2012 щось змінять в Україні?

-Я на це дуже сподіваюсь. Інакше буде набагато гірше, ніж зараз. Ми точно знаємо, що всі мораторії на перевірку малого бізнесу завершаться і після 1-го листопада ми побачимо реальну картину відношення влади до бізнесу та суспільства. Ці вибори – шанс змінити ситуацію на краще: можливо, не так швидко, як хотілося б, але це шанс і ним потрібно скористатися. Інакше звинувачувати когось потім буде марною справою.

Фото з особистого архіву Ірини Лєх

 Громадянська мережа ОПОРА