Газета «Запорозька Січ» для мене рідна. Бо я був серед засновників її у першому депутатському корпусі, вибраному у 1990 році на порозі незалежної України. І одним із наших перших рішень було заснувати незалежну міську газету, яка б відображала різноманітне життя Запорізької міськради і жителів Запоріжжя.

І з 1991 року ці завдання газета виконувала при всіх редакторах (Анатолій Ланчик, Микола Горошко, Костянтин Сушко, Олександр Верьовкін).

За цей час (1991-2016) в редакції змінилося кілька поколінь журналістів. Деякі, на жаль, пішли від нас назавжди.

В житті газети було все: і гарні сторінки, і важкі. Від справжньої демократичності першого редактора Толі Ланчика і до самозакоханості Кості Сушка. Але в усі часи газета стояла на сторожі демократії та активно висвітлювала різнобарвне життя міста і його мешканців. І цим газета відрізнялася від інших газет Запоріжжя. Бо в ній можна було знайти прийняті рішення міської ради та міськвиконкому і живий коментар «золотих пер» запорізької журналістики.

Зрозуміло, що в газеті, як органі міської ради, постійно наводилися портрети керівників міста – Головка, Поляка, Карташова, Сіна, тепер – Буряка. Часто-густо матеріали подавалися так, що тільки завдяки вищеозначеним особам, над небосхилом Запоріжжя піднімалося сонечко і завдяки ним же воно укладалося спати в кінці робочого дня на ніч.

Але наш читач розумний і він такі опуси відкидав, бо прекрасно розумів, що обіцянки, які линуть з газет, треба перевіряти фактами.

Тепер, коли зі всіх шпальт «Запорозької Січі» не сходить портрет Буряка і повідомлення про те, як він покращує життя запоріжців у місті, а потім натикаєшся у газеті на те, що в першу чергу почали ремонтувати дороги в Заводському районі (а чого не в Дніпровському?), розумієш, що «своя рубашка ближче до тіла», а інші райони можуть почекати.

Виявилося, що в редакції «Запорозької Січі» порядки, які були при Головку, Поляку, Карташову, Сіну змінилися. Буряк посадив в редакції такого собі Рибальченка, невідому запоріжцям особу, яка місяць, а може й більше, перевіряла усі статті, які йшли у номер, і там, де цей «смотрящій» думав, що в матеріалі мало «славословий» Буряку, він такий матеріал вилучав.

Бачите як, поки у Києві можновладці ходять один до одного в кабінети, зберігаючи вплив, схеми і таке інше, вони залишили місцеві громади напризволяще з отакими «смотрящімі» та їх хазяїнами.

І тепер, коли Буряк зняв Верьовкіна з посади «за власним бажанням» і призначив якогось Рибальченка, то я прочитав у інтернет виданнях ось які слова. Приводжу дві об`ємні цитати мовою оригіналу.

Газета «Zanoza»: «Вновь назначенный шеф (редактор – В.Ш.) заверил, что газета, как первая в городе независимая, сохранит свои позиции, и станет эффективным коммуникатором между громадой и властью. Но, отметим, в данном издании последние недели (!) стали появляться заказные материалы сомнительного содержания».

Газета «Z – city»: «Александра Веревкина уволили из-за того, что под его началом газета необъективно отображала работу горсовета, отдавая больше газетной площади определенным партиям. У нового редака (?!) будут серьезные задачи – он должен дать одинаковое количество места в газете для всех партий, а кроме этого СМИ должно в полном объеме информировать граждан о происходящем в Запорожье, рассказывать о деятельности органов местного самоуправления».

Я привів такі великі цитати, щоб уважний читач побачив, що в них все це відверта туфта.

По-перше, той, хто уважно читав газету, бачив, що на шпальтах «Запорозької Січі» були присутні усі політичні партії. Так само, що газета дуже ретельно інформувала читачів про життя міськради та її виконкому.

Тепер можна  журналістам «Zanoza» та «Z – city» писати про все, бо судячи з того, що вони написали, «Запорозьку Січ» вони навіть не тримали в руках.

«Запорозька Січ» і сьогодні є ефективним комунікатором між громадою і владою, треба тільки їй не заважати.Але цього не сталося. Буряк «всадив» в редакцію свого редактора.

Що можна очікувати? З редакції підуть принципові робітники і журналісти. Пристосуванці залишаться. Рибальченко продовжить писати, що Буряк дозволяє сонцю підніматися над обрієм. І газету заполонять матеріали з партій «Опозиційний блок» та «Наш край» і партії, яка під орудою Богуслаєва.

Оце і всі «новшества», які чекати від Рибальченка. Але слід пам`ятати, що Буряки приходять і йдуть, а запорізька громада залишається. І вона дочекається, коли насправді над нашим рідним містом підніметься Сонце Демократії і ніякі «Опоблоки» та «Наші краяни» з Рибальченками цьому не завадять.

Віталій Шевченко,

один із засновників газети«Запорозька Січ»