15 сентября, 2023 
admin 
Недільний день 18 жовтня 2014 року починався в Запоріжжі дуже тривожно. Очевидно, що зовсім спокійних днів і не могло бути в країні, де уже понад пів року тривала АТО, “кіборги” вели бої за Донецький аеропорт, а весь політикум готувався до позачергових парламентських виборів.
Але вранці того дня в Запоріжжі розгорталася нова сцена іншої, загалом маловідомої економічної війни.
Близько 10-ої ранку до прохідної комбінату “Запоріжсталь”, одного з ключових для металургійного бізнесу олігарха Ріната Ахметова, під’їхала колона автобусів.
“Близько 100—150 агресивно налаштованих невідомих людей спортивної зовнішності в масках і з символікою “Правого сектора” зробили спробу прорватися через основні прохідні комбінату “Запоріжсталь”, — заявила пресслужба ахметівського заводу.
Це був уже другий “візит” “активістів” на комбінат. Але на відміну від першого приїзду 15 жовтня, цього разу автобуси поїхали не лише на прохідні заводу. Кілька з них завернули “в гості” до гендиректора “Запоріжсталі”.
“Я тоді був основним переговірником. Мені сказали, що от заплатіть 10 мільйонів доларів для початку розмови, а далі “ежемесячный абонемент обсудим”. Але я нікуди не дьорнув. Після першої спроби захопити завод відправив сім’ю з дому і чекав, що буде далі”, — розповідає в розмові з УП тодішній керівник “Запоріжсталі”, а нині заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма.
“Тоді приїхали до мого будинку 50 чоловік, оточили з усіх сторін, палили шини, стріляли в повітря… Я надягнув бронежилет, зі своїми хлопцями ліг за бетонні блоки, зарядив “Калаш”, і чекали атаки готові відстрілюватись”, — дещо з розгубленістю згадує Шурма.
Якщо ви коли-небудь бачили його наживо чи спілкувались із кимось з бізнес-середовища про нього, то вам спершу буде складно уявити, як цей класичний представник виду “білих комірців” залягає на позицію з автоматом.
Але в ширшому, може навіть символічному, вимірі оце вміння отримати контроль над активом і швидко окопатись для його захисту — одна з визначальних рис що для Шурми-менеджера, що для Шурми-бізнесмена.
На щастя, 18 жовтня 2014 року гендиректору “Запоріжсталі” не знадобилось уміння відстрілюватись — ситуацію вирішили на вищому державному рівні.
Відтоді Шурма встиг побувати й чистим управлінцем, і політиком, і бізнесменом. Аж поки навесні 2021 року не почалось його сходження на вершину економічної вертикалі в команді президента Володимира Зеленського. Саме Шурма зараз є тією людиною, яка в очах президента “відповідає за всю економіку”.
Можливо, тому його прізвище в ході підготовки цього матеріалу не раз фігурувало в словосполученнях, які починались зі слів “майбутні олігархи”. Поки що ці оцінки були здебільшого напівіронічні.
Але “Українська правда” вирішила вже зараз розповісти, хто ж такий Ростислав Шурма, що він робив кілька років у Росії, чого навчився в московському “Сколково“, як потрапив у топменеджери холдингу Ріната Ахметова, чому його звідти попросили, і за що, врешті, його цінує президент Володимир Зеленський.
Щоб знайти відповіді на ці запитання, ми працювали над цим текстом кілька місяців та в ході збору інформації поспілкувалися з більше як двадцятьма співрозмовниками серед політиків, держслужбовців та бізнесменів різних рівнів.
Порошок, підгузки та Raiffeisen: початок кар’єри Шурми в Росії
У публічному просторі про Ростислава Шурму склалося доволі усталене уявлення: син ексрегіонала та топменеджер Ахметова, який перейшов на службу до Зеленського.
Загалом кожен із цих пунктів правдивий. Батько нинішнього заступника глави Офісу президента Ігор Шурма направду багато років був депутатом Верховної Ради від Партії регіонів і її “нащадків”. Сам Шурма-молодший справді понад десятиліття працював у різних структурах Ахметова.
Але історії про те, що батько “просунув сина” у бізнес, а Ахметов — свого менеджера у владу, на повірку виявляються не більше ніж домислами.
Насправді Шурма-старший працював спершу на партію Віктора Медведчука, потім у групі “газовиків” Фірташа — Льовочкіна, але ніяк не на “донецьких” чи Ахметова. І, як зізнався один із лідерів “газовиків” у розмові з УП, насправді “це велике питання, хто кого просував: син батька, чи навпаки”.
Така ж історія з “делегуванням” Ростислава Шурми у владу Рінатом Ахметовим. Як можна делегувати кудись того, кого ти ледь не зі скандалом вигнав з роботи?
Тож спробуємо простежити реальну хронологію та не загубити за нею особу й амбіції самого Шурми-молодшого, які в цій історії важитимуть набагато більше, ніж бажання можливих покровителів.
Свідома історія Ростислава Шурми як управлінця починається на межі тисячоліть, коли він вступає у Києво-Могилянську академію на “Економіку та підприємництво”. Бакалаврську програму, розраховану на чотири роки, студент Шурма закінчує, по суті, за три.
“Це був 2003 рік, тоді найбільше грошей платили аудиторські компанії. Я розіслав резюме в Ernst & Young, PricewaterhouseCoopers, KPMG, Deloitte. Ну і ще в Philip Morris відправив, у Procter & Gamble і декілька multinationals.
Отримав у підсумку п’ять оферів: два чи три аудиторських, де зарплата була по 500 доларів на місяць і один на такий Global Network Procter&Gamble, де відібрали, здається, 28 людей зі всього світу. Цей семінар був у Женеві, я там був взагалі наймолодший — 19 років. От за підсумками цього семінару я отримав офер від Procter & Gamble Східна Європа, а центральний офіс знаходився в Москві. Там зарплата була 1200—1300 доларів плюс оплата квартири. Вибір був очевидний”, — пригадує в розмові з УП Шурма.
В Росії перші півтора року довелося займатись роботою з дистриб’юторами, а після цього почалася перша робота на виробництві.
“Я сам напросився на завод. І мене відправили фінансовим менеджером в Тульську область на “Новомосковськпобутхім”. Це старий совковий завод, який колись купив Procter & Gamble. 4 тисячі людей, виробництво пральних порошків, миючі засоби, потім ми запускали ще лінію підгузків. Я відпрацював десь пів року чи дев’ять місяців. Зарплата 3,5 тисячі доларів. З урахуванням всіх надбавок було всі 5 тисяч. А це 2004 рік, тобто гроші видавались космічними”, — розповідає Шурма.
А перспективи залишитись і просунутись по кар’єрі були ще більшими. Але навіть така робота мала свою стелю — після 15-20 років можна було стати повністю забезпеченим партнером, включатись на наради і два рази на рік їздити у відпустки.
Шурмі на той момент 21 рік, амбіції били ключем і перспектива забезпеченої старості явно не була пріоритетом.
Тим паче, що Україна тоді переживала велику трансформацію всього бізнесового середовища — починалася епоха великих холдингів. Віктор Пінчук організовував “Інтерпайп”, Рінат Ахметов сегментував бізнеси в субхолдинги, Олександр Ярославський збирав DCH…
Найшвидший шлях, який давав можливість прорватись у сферу великого бізнесу, лежав через консалтингові компанії. І саме в той час, після Помаранчевої революції, великі світові гравці цього ринку почали придивлятись до України й загалом регіону.
А надто що всі олігархи потрапили в політичну опалу та прискореними темпами шукали можливість перетворити захоплені раніше активи на прозорі чисті холдинги.
Так, у 2005 році 21-річний Шурма потрапляє в одну із найвпливовіших у світі консалтингових фірм ВСG. Знову ж таки головний офіс представництва був розташований у Москві. Але сам Шурма переконує, що хоч і працював у московському офісі, більшість часу насправді провів в Україні — він супроводжував одну з великих угод на банківському ринку, коли Raiffeisen купував банк “Аваль”.
“Я відпрацював на цьому проєкті і вже почав розуміти, що не консультант по своїй натурі. Але навіть не встиг десь якусь іншу роботу пошукати, бо на мене самі вийшли рекрутери, які сказали що СКМ Ахметова формує металургійний холдинг і збирають команду. От я і був одним із тих перших десь 50 людей, які у 2006-му створювали “Метінвест” (група, яка об’єднує всі металургійні активи Ахметова — УП). Ми писали структуру, ставили управління, і далі в мене 13 років кар’єри в цьому холдингу”, — розповідає Шурма історію свого приходу в бізнесгрупу Ахметова — Новинського.
За ці 13 років, з 2006-го по 2019-ий, він встиг попрацювати і в системі корпоративного управління і, як до того в Росії, напроситись на завод — став фіндиректором Макіївського меткомбінату.
У 2011 році його відправили на так званий “міні МВА” в московській “кремнієвій долині” “Сколково”. Це внутрішня програма в холдингу Ахметова, за якою менеджерів середньої ланки періодично відправляють на “прокачку” на різні тренінги та навчальні програми. Їх багато в різних локаціях. Одну з таких програм проводили спільно з бізнес-школою “Сколково”, вона функціонувала щонайменше до кінця 2010-их.
Саме після закінчення такої програми з розвитку керівників у 2012 році Шурма обійняв свою найвищу посаду в холдингу Ахметова — Новинського.
Важкий метал: “Запоріжсталь”
Ростиславу Шурмі не було й тридцяти, коли він очолив одне з ключових підприємств країни — “Запоріжсталь”.
Після майже двох років складних переговорів, у 2012 році група “Метінвест” викупила контрольний пакет акцій комбінату. І Шурма, як один із топменеджерів Ахметова, брав участь у переговорах з купівлі “Запоріжсталі”.
“Рік цим займався, я особисто вів переговори з попередніми власниками. І після цього хотів працювати в полях. Можна сказати, що я сам попросився туди (на завод — УП). І мене відпустили. На “Запоріжсталі” я почав більш тісно спілкуватися з Ахметовим”, — пригадує в розмові з УП Шурма.
“Я прийняв завод із мінус 10 млн доларів на місяць. Тобто ви працюєте, а нема чим платити зарплату. А далі перший місяць — ми даємо плюс 3 мільйони, другий — плюс 13 мільйонів, з третього плюс 20. За період моєї роботи завод менше 20 млн доларів не заробляв. За два роки ми погасили всі борги”, — переконує заступник Єрмака.
У команді Ріната Ахметова слів Шурми про його ефективність не заперечують, але дещо поправляють.
“Він налагодив роботу. Прибрав можливості для крадіжок, завод почав показувати результат. Це його заслуга, але, звичайно ж, він досягнув її за допомогою всієї команди. Одна людина без нашої системи постачальників, кадрів і так далі нічого б сама не змогла”, — пояснює УП джерело в керівництві “Метінвесту”.
На роботі в Запоріжжі молодого менеджера Шурму цікавлять не лише показники й цифри — його амбіції стають більшими. З часом він виношує плани, як ресурси меткомбінату конвертувати в політичний вплив у регіоні.
За даними УП, Шурма сам прийшов до керівництва “Метінвесту” з ідеєю залучити ресурси “Запоріжсталі” для досягнення політичних цілей перед місцевими виборами в 2015-му. Така ідея сподобалася акціонерам, які дали директору заводу зелене світло.
“Запоріжсталь” — це величезна мережа людей. Ви заходите в місті в ресторан, там сидить 10 людей, п’ять з них обов’язково мають якийсь зв’язок із комбінатом: постачальники, бухгалтери, охоронці. І так все Запоріжжя, розумієте? Це краще за Tik-Tok і Instagram разом взяті”, — пояснює УП один із впливових бізнесменів із Запоріжжя.
Можливості керівників заводу впливати на реальну політику в Запоріжжі продемонстрували місцеві вибори 2015 року.
Серед іншого Шурма з командою на повну задіяли і серйозний медійний ресурс. Наприклад, на запорізькому телеканалі ТВ-5 найбільш регулярними гостями з позитивними обіцянками були Ростислав Шурма, перший номер списку “Опоблоку” одночасно до обласної й міської ради, та кандидат у мери, на той момент головний інженер “Запоріжсталі”, Володимир Буряк.
Частота їхніх згадок в ефірах підконтрольних медіа в Запоріжжі могла конкурувати з кількістю згадок “Фонду Ріната Ахметова” в новинах каналу “Україна” до повномасштабної війни.
Апогеєм тієї медіакампанії став документальний фільм “Вся правда про Буряка”, де його колеги на комбінаті дають йому, м’яко кажучи, пафосні характеристики.
“Принциповий чоловік, ніколи не кричав, не ображав”, “Наполегливий, може навести порядок”, “Хороший, знаючий, розумний спеціаліст”, — в один голос виголошують працівники “Запоріжсталі”.
Як би не тхнуло від цієї “джинси”, проте медійні прийоми, які транслювали на місцевому телебаченні, дали свої плоди. Буряк став міським головою, а партія “Опоблок” у 2015-му виграла вибори і в міську, і в обласну ради Запоріжжя.
“Шурма тоді відмовився від мандата, але повністю курував групу депутатів у міській і обласній раді. Це факт, який навіть у документах можна знайти”, — пояснює джерело в керівництві Метінвесту.
Завдяки хорошому результату на виборах “Опозиційний блок” отримав у Запоріжжі найбільш “солодкі” комісії міської ради: бюджетну та земельну.
“Реальний політичний вплив дозволяв Ахметову навіть робити приємні послуги для президента. Наприклад, кажуть: “Давайте не будемо призначати голову облради, хай Порошенко подзвонить і попросить”. І той подзвонив. Дрібниця, але ж приємно”, — пригадує УП один із колишніх менеджерів найбагатшого українця.
“Але в якийсь момент завдяки людському, економічному й політичному ресурсу Ростислав став занадто впливовий. По суті, він був таким собі місцевим князьком. Решті директорів і керівників у структурах Ахметова це дуже не подобалося”, — додає інший співрозмовник з-поміж топів у холдингу олігарха.
Через підозри, що Шурма використовує ресурси “Запоріжсталі” для власних цілей, директором заводу почала прискіпливіше цікавитися служба безпеки “Метінвесту”.
Але наближалися вже наступні вибори — президента, а згодом і парламентські, тому хтось мав цим займатися на місцях.
Очікувано, в 2019 році на виборах до Ради Шурма відповідав за результат “Опоблоку” в Запоріжжі. Але цього разу на нього була покладена серйозніша місія: балотуватися до Ради в першій десятці “Опоблоку”.
Оскільки тоді від “ОБ” відпали групи “газовиків” і Медведчука, стратеги ахметівської партії зібрали все, що могли, під загальною формулою “сплав молодості й досвіду”.
Прізвище Шурми стояло поруч із Євгеном Мураєвим, якого СБУ зараз підозрює у держзраді, мером Одеси Геннадієм Трухановим, до якого мають питання детективи НАБУ, та покійним мером Харкова Геннадієм Кернесом.
Через згаданий розпад “Опоблоку” та шалену популярність “Слуги народу”, команда Шурми з тріском програла вибори.
“Ви згадайте той час. Богуслаєв ”прикормлював” свій округ роками, там фізично жили працівники “Мотор Січі”. І знаєте що? Він програв весільному фотографу, якого ніхто не знав, але який балотувався від “Слуги народу”, — пригадує в розмові з УП один із запорізьких бізнесменів.
Після програшу на виборах у Шурми почалися серйозні проблеми на основній роботі.
За підсумками перевірок внутрішньої служби безпеки керівництво “Метінвесту” попередило Шурму, що це погана ідея використовувати авторитет директора “Запоріжсталі” для побудови власного бізнесу.
Виділення землі для своїх компаній чи інші преференції, які дає контроль над місцевою владою, були тільки частиною звинувачень проти Шурми.
“Коли ти хотів зайти зі своєю компанією в область, то рано чи пізно до тебе могли прийти люди і сказати, що для “комфортної” роботи треба “місцеві партнери”. Загалом так відбувається в усіх регіонах. Відмінність була тільки та, що брат Шурми реально поводився як партнер: інвестував гроші, брав участь у поточці. В інших областях просто хочуть частку і все”, — розповідає не під запис один зі співрозмовників УП, який вів бізнес у Запоріжжі за часів Шурми.
Через надмірну активність останнього градус напруги в “Метінвесті” піднявся настільки, що врешті з ним мусив зустрітися партнер Ахметова Вадим Новинський.
Співвласник “Метінвесту” запропонував визначитися: або Шурма працює на компанію, або на себе. І той вибрав бізнес та звільнення з “Запоріжсталі”.
“Я ніколи не приховував свій бізнес. З моменту першого проєкту я прийшов і задекларував: “Дивіться, в мене є брат, і він буде займатися бізнесом. Я вкладаю туди свої кошти, ви це будете бачити, бо всі транзакції у вашому “ПУМБі”. Цей бізнес не пересікається з основним бізнесом компанії. Є питання? Ні, немає. Потім приходить момент X, і мені кажуть: “У тебе є бізнес”, — обурюється в розмові з УП Шурма.
“Йому казали, що ти отримуєш дуже великі гроші, отримуєш бонуси, різні надбавки. Перестань шукати щось на стороні, не підставляй нас. Але Ростислав офіційно звільнився “за власним бажанням”. Як ви розумієте, з “Метінвесту” за власним бажанням ніхто не йде”, — описує їхню версію високопоставлене джерело в компанії Ахметова.
Після звільнення зі структур найбагатшого українця Шурма офіційно приєднався до бізнесу свого брата Олега.
Бізнес по-братськи
Якщо уважно придивитись, то в Ростислава Шурми є шрам над правою бровою, майже як у Гаррі Поттера. От тільки залишив його не зловіщий ворог, а рідний брат Олег. Діло було давно, ще в дитинстві. Хлопці грали в футбол, захопились і Ростислав отримав спогад про той день на все життя.
“Ми постійно бились і сварились. Але попри те, все життя маємо дуже теплі стосунки і залишаємось дуже близькими”, — розповідає Шурма про взаємини з братом.
До того, як Ростислав став ледь не першою людиною в Запоріжжі, брати займались кожен своєю кар’єрою.
“Брат працював топменеджером, керував великою майнінговою компанією в Південній Африці. Якось ми з ним сіли поговорити, що давай будувати якусь свою історію. Тому що ми ж не можемо все життя на когось працювати. Окей, нехай у мене там зарплата плюс—мінус мільйон доларів, в тебе теж якась зарплата. Але нас все життя буде хтось смикати і закривати нами свої дірки? Давай хтось кине роботу і ризикне”, — пригадує розмову з братом Ростислав Шурма.
Врешті ризикувати випало Олегу: у нього і зарплата була менша, й адміністративних ресурсів не було. Натомість Ростислав віддав на бізнес зарплату із “Запоріжсталі”. Щоправда, як розовів УП сам заступник глави ОПУ, він свої гроші в бізнес вливав не в статутні капітали, а у вигляді кредитів для компаній брата.
Бізнеси Шурм управляються через закритий венчурний фонд “Геліос”. Він на 50% належить Олегу Шурмі, ще по 25% записані на звичайнісіньких ФОПів Світлану Стоян і Ольгу Кузіну. З відкритих джерел відомо, що Стоян займається роздрібною торгівлею книг, а Кузіна — кафе та мобільними їдальнями.
Саме фонд “Геліос” Ростислав Шурма очолював, коли звільнився із “Запоріжсталі” і ще не влаштувався в Офіс президента.
За даними ЗМІ, крім “Геліоса” з братом Шурми пов’язано ще кілька закритих фондів, які так само займаються інвестиціями в “зелену” енергетику: “Простір”, “Онікс інвест”, “Квантум” (на нього записане авто Audi E-Tron Sportback 2021 року, яким користується Ростислав Шурма), “Астра капітал”, “Аланд інвест”.
Загалом бізнесінтереси братів поділились на дві великі сфери: будівельний бізнес у Запоріжжі та зелена енергетика. Остання складається з близько двох десятків різних майданчиків сонячної генерації в Запорізькій області.
Були проєкти меншого масштабу, на кшталт приватизованого монополіста з вивезення сміття в Запоріжжі фірми “Вельтум” чи компанії, яка надавала фінансові послуги, “Мастер Фінанс”.
Власне, обидва основні бізнеси передбачають потребу в отриманні відчутних земельних площ: будівництво — в самому Запоріжжі, електростанції — в області. Це якраз дало змогу критикам Шурми припускати, що він міг використати політичний вплив для отримання преференцій для свого бізнесу.
Наприклад, місцеві ЗМІ не раз писали про масштабні виділення земель саме під потреби компаній нинішнього заступника глави ОП: то про 245 гектарів для сонячних компаній Шурми, то про непрозору схему виведення 1,5 га майже в центрі Запоріжжя тощо, тощо.
Сам заступник Єрмака категорично відкидає такі звинувачення. За його словами, в Запоріжжі вони з братом забудовували ділянки, на яких роками були тільки “смітники і притони”, а земля в собівартості електростанцій взагалі складає заледве 1-2%.
Нещодавно у ЗМІ розгорівся перший скандал із “братським” бізнесом Шурм. Журналісти з’ясували, що держава продовжувала платити “зелений” тариф компаніям, які опинилися в окупації та не постачали електроенергію в енергомережу України. Серед цих компаній виявилось і кілька фірм брата Шурми, які побудовані в окупованій частині Запорізької області.
Враховуючи, що Шурма-заступник Єрмака відповідає в Офісі зокрема й за енергетику, а його брат Шурма-бізнесмен отримує виплати за енергію, яку Україна не отримала, ситуація мала дуже широкий розголос.
До речі, за даними УП, Олег Шурма виїхав з України незадовго до російського вторгнення і з того часу в країну не повертався.
Ера Зеленського
Вперше про Ростислава Шурму на Банковій заговорили в січні 2020 року. Тоді Володимир Зеленський хотів посилити уряд Олексія Гончарука віцепрем’єром, який би відповідав за розвиток економічного блоку.
“Зеленський сказав Гончаруку шукати фахівця не в середовищі громадських активістів чи “соросят”, а на ринку серед реальних бізнесменів. Так, серед тих, кого пропонував ринок, був Шурма”, — пригадують у розмові з УП джерела, які раніше працювали в уряді Гончарука.
Служба безпеки перевіряла потенційних кандидатів, і висновок щодо Ростислава Шурми був не найкращий.
Зокрема, в довідці СБУ його названо “колишнім тіньовим мером Запоріжжя від Ахметова”. Також згадані три провадження, де Шурма значився фігурантом досудового розслідування щодо можливого підкупу виборців та потенційних розтрат бюджетних коштів службовими особами Запорізької міськради.
Колишній директор “Запоріжсталі” так і не пішов працювати в Кабмін. Спершу Зеленський на зустрічі з командою обурився, нащо вони “підсовують йому цих корупціонерів”, а тоді уряд Гончарука відправили у відставку, і питання знялося саме собою.
Та за кілька місяців Шурма таки потрапив в Офіс. Його запросили на співбесіду щодо посади керівника “Укрзалізниці”.
На тій нараді були присутні: президент, голова ОПУ, перший помічник Зеленського Сергій Шефір, прем’єр Денис Шмигаль.
“Мені рекрутери надзвонювали кожного місяця. Я їм кажу: “Хлопці, мені не цікаві корпоративні кейси, не дзвоніть мені. Перестали”. Через якийсь час знову дзвонять і запитують: “А на державу? На “Укрзалізницю” конкурс буде”! Кажу їм: “Я не хочу”. Вони наполягали й впросили податись. Так я і попав у шортліст”, — переконує в розмові з УП заступник голови ОПУ.
Тоді в команді Зеленського призначення Шурми на УЗ підтримували ексзаступник голови ОПУ Кирило Тимошенко, ідеолог “Великого будівництва” Юрій Голик та тодішній керівник “Укравтодору”, а нині віцепрем’єр Олександр Кубраков.
Та попри таке лобі, тоді “Укрзалізницю” довірили Володимиру Жмаку. Однак після зустрічі на Банковій Шурма залишився в полі зору Зеленського.
В той час у команді президента виношували ідею щодо реформування української авіагалузі. Особлива увага влади була прикута до корпорації “Антонов”.
На Банковій вирішили по-дружньому звернутися до Шурми, аби він з бізнесової точки зору допоміг розібратися, чи справді можливо перезапустити “Антонов”.
“Ростислав відразу дав свій висновок, мовляв, нічого доброго у корпорації не вийде. Старі кадри, які пам’ятають, як будувати літаки, втратили хист. А молоді не вміють працювати, як треба. Зв’язуюче покоління за роки незалежності зникло із заводу через те, що там нічого не відбувалося”, — переказують суть висновків Шурми джерела УП в команді президента.
Навесні 2021 року Андрій Єрмак взяв колишнього директора “Запоріжсталі” собі позаштатним радником, а Зеленський призначив його в наглядову раду “Укроборонпрому” .
Будучи радником голови ОПУ, Шурма посилював тодішню заступницю Єрмака Юлію Свириденко, яка щойно прийшла на Банкову з позиції першої заступниці міністерства розвитку економіки.
За час роботи позаштатним радником Єрмака колишній директор “Запоріжсталі” швидко засвоїв правила виживання на Банковій: не демонструвати політичних амбіцій, бути ревним у роботі, проявляти максимальну лояльність президенту й голові Офісу.
Восени 2021-го в уряді Шмигаля почали відбуватися чергові ротації. Всередині команди назбиралося багато негативу до першого віцепрем’єр-міністра економіки Олексія Любченка. Єрмак із Зеленським вирішили замінити його тодішньою профільною заступницею глави ОПУ Свириденко. На її місце призначили Шурму.
“Коли Ростика призначили, ми трохи здивувалися. Тому що всі топили за нього як за суперменеджера, а він просто пропав, не генерував цікавих проєктів. Перше, що він запропонував — це єБабуся, коли Зеленський обіцяв пенсіонерам роздати смартфони. Ростик пояснював, що це “зробить результат” на виборах, але цей проєкт досі не реалізовано”, — згадує один із колег Шурми в ОПУ.
Ця манера пропонувати яскраві проєкти, які ніхто не знає як реалізувати, нажила Шурмі багато противників у владі.
“В команді має бути людина, яка генерує красиві ідеї. Але коли така людина керує процесами і не має при цьому команди, яка реалізуватиме їх, то це призводить до великої кількості конфліктів. Це менеджмент на рівні блокнотика”, — обурюється один із колишніх членів уряду Шмигаля.
За час повномасштабної війни політичний вплив Ростислава Ігоровича зріс у рази. Це стало можливим через централізацію влади в Офісі президента й завдяки близькості до Андрія Єрмака та Володимира Зеленського.
“Ростик в очах президента — людина, яка відповідає за всі економічні питання. От, наприклад, сперечається Шмигаль із Свириденко про щось. Зеленський не має часу розбиратися і просто каже: “Шурма, розберись”. От він і розбирається, як хоче”, — пояснює УП один із впливових джерел, наближений до ОПУ.
“Шурма приходить з якимись дивними ініціативами, ти йому відповідаєш: “Давай я сам розберуся, не лізь сюди”. А потім дзвонить президент із претензією: “Ти з якого переляку Ростислава послав”? Тобто з Шурмою неможливо не рахуватися, бо потім вилазить купа проблем”, — розповідає не під запис високопоставлений чиновник в економічному блоці.
За останній рік Шурма намагається максимально наростити вплив на прийняття рішень в одній із традиційно найприбутковіших галузей економіки — енергетиці.
Як переконують джерела УП на енергетичному ринку та у всіх гілках влади, заступник голови ОПУ повністю координує діяльність міністра енергетики Германа Галущенка.
Доходить до того, що навіть зустрічі міністра та заступника глави ОП організовує та сама команда піарників.
Також Шурма намагається вбудуватись у ланцюжок прийняття рішень у таких структурах як “Енергоатом” — через його керівника Петра Котіна, НКРЕКП — через керівника Костянтина Ущаповського, “Укрнафта” — з допомогою керівника Сергія Корецького, “Енергетична компанія України” — через керівника Віталія Бутенка, Оператора ГТС — через очільника Дмитра Липпу.
Крім енергетики, Ростислав Шурма відповідає за менеджмент більшості гучних націоналізованих активів, таких як: “Мотор Січ”, “Запорізький трансформаторний завод”, “КрАЗ”, “Sense банк”, низка обленерго.
Окремий інтерес заступника Єрмака складають невідновлювальні ресурси. Він уже відповідає за реформу лісового господарства, про яку на ринку жартують, що її задача “не так збереження лісу, як генерація “зелених”.
“Тема лісу дуже цікава. Її ідеологи приносили цей проєкт в ОПУ ще до того, як туди прийшов Шурма. Ідея класна — централізувати всі продажі лісу, зробити єдину ціну і так далі. З цим питань немає. Але потенційна корупція там на рівні передачі лісів з місцевих лісгоспів в оцю єдину державну компанію. Під час аудитів може “загубитись” дуже багато всього”, — розповідає УП співрозмовник, який був дотичним до лісової реформи.
За даними УП, Шурма так само має реформаторські потуги щодо водних ресурсів та питань землі, зокрема займається створенням земельного банку.
Окремий напрямок роботи економічного заступника керівника ОПУ — це комунікація з бізнесом.
Зеленський доручив Шурмі разом із силовим заступником голови ОПУ Олегом Татаровим зайнятися проблемами підприємців. Саме після цього почалися закриті зустрічі з менеджерами та власниками бізнесів.
Щоправда, бізнесмени, які бували на таких нарадах, мають двояке враження щодо такого формату, адже тиску правоохоронців поки що менше не стало.
У серпні власники Rozetka й “Нової пошти” публічно заявили про суттєве погіршення ставлення силовиків до бізнесу.
“Коли владі було страшно і вона розуміла, що все може “накритися”, вони дали свободу підприємцям, коли вже не так страшно — знову можна ставитися до підприємців як до гусей і баранів, яких можна стригти та щипати”, — обурювався співвласник “Нової пошти” Володимир Поперешнюк.
Широкий спектр задач та бажання захопити вплив у різних сферах провокує багато конфліктів за участю економічного заступника глави ОП всередині самої влади.
За підсумками спілкування УП з десятком співрозмовників різного рівня можна констатувати, що навколо Шурми утворилося багато конфліктних точок:
1. Конфлікт з головою “Нафтогазу” Олексієм Чернишовим. Нещодавно Шурма дав публічний “ляпас” Чернишову, демонстративно забравши заправки “Glusco” у “Нафтогазу” і передавши їх під контроль “Укрнафти”.
Загалом кейс “Укрнафти” — один із ключових для Шурми, бо дає можливість показувати президенту Зеленському свою ефективність. Фірма і справді після націоналізації та переходу в управління підконтрольного Шурмі менеджменту стала демонструвати прибуток. І заступник глави ОП користується цим, щоб потроху посувати Чернишова.
2. Напруга у стосунках з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем. Як розповідають співрозмовники УП, між ними часто доходить ледь не до відкритих сварок через спроби Шурми впливати на процеси, які глава уряду вважає своєю компетенцією.
Це стосується, наприклад, кейсу “Укренерго”. Заступник голови ОПУ категорично виступає за звільнення керівника компанії Володимира Кудрицького, натомість прем’єр його захищає.
3. Неоголошена війна з керівником податкового комітету Ради Данилом Гетманцевим.
Історія почалася з акцизів на нафтопродукти, але переросла в повномасштабну окопну війну, коли Гетманцев може на спільних зустрічах з президентом ядуче критикувати ідеї Шурми, зокрема податкову реформу.
4. Напруга з головою комітету енергетики Ради Андрієм Герусом.
Їхній конфлікт стосується контролю над Нацкомісією енергетики і компослуг. Шурма намагається перехопити вплив на НКРЕКП і робить це доволі успішно.
5. Тертя з керівниками фінансового сектора країни через бажання заступника голови ОПУ розширювати вплив і на їхню сферу. Міністр фінансів Сергій Марченко і голова НБУ Андрій Пишний явно не входять у коло друзів Ростислава Ігоровича.
І це тільки перший ешелон влади. Якщо почати говорити про менші конфлікти з різними групами в Раді та уряді, то цей перелік буде складно дочитати до кінця.
***
Початок 2022 року міг стати часом, коли економічний заступник Єрмака Ростислав Шурма пересяде з крісла в ОПУ в головне крісло в Кабінеті міністрів. Про це тоді говорили в кулуарах влади і, як про майже доконаний факт, писали в корпоративній розсилці DTEK.
Але російське вторгнення різко змінило пріоритети.
Вже другий рік жодних серйозних ротацій в економічному блоці не відбувається. На запитання УП про бажання перейти в уряд, Шурма підкреслено категорично відкинув таку можливість, а також заперечив прем’єрські амбіції.
Однак його потенційні конкуренти в разі початку прем’єріади скаржаться УП на те, що люди Шурми розміщують на них замовні матеріали. Так би мовити, чисто для підтримання тонусу.
Тим часом напруга в економічному блоці влади часто стає джерелом кпинів у самій же команді Зеленського.
“У президента реально немає часу розбиратися, хто у них там кращий в економіці. Зеленський має Ростика і через нього ставить задачі. А хто там їх буде виконувати і скільки вони будуть сваритися між собою — йому байдуже”, — іронізує високопоставлене джерело в оточенні Зеленського. І додає:
“Яка різниця, хто відповідає за економіку, якої немає?”.
Роман РОМАНЮК, Роман КРАВЕЦЬ Українська правда
2
Новый замглавы Офиса президента Украины Ростислав Шурма подмял под себя Запорожье, но поссорился с Ахметовым и пришел к Зеленскому.
30 НОЯБРЯ, 2021
23 ноября новым заместителем руководителя Офиса президента Украины стал Ростислав Шурма. Семь лет он был генеральным директором «Запорожстали», которая входит в холдинг «Метинвест» Рината Ахметова, и возглавлял партию «Оппозиционный блок» в Запорожье. Но в 2019 году покинул структуры олигарха и активно пытался попасть в центральную власть — например, баллотировался на должность генерального директора «Укрзализныци» и вошел в наблюдательный совет «Укроборонпрома». «Очень мощный человек» — так назвал Шурму на пресс-марафоне президент Владимир Зеленский, комментируя его назначение на должность замглавы ОП.
Заместительница главной редакторки Забороны Юлиана Скибицкая рассказывает биографию этого политика, чье назначение вызвало много вопросов.
Ростиславу Шурме 38 лет. Он родился во Львове, но в родном городе провел только детство. Окончив лицей, Шурма уехал сначала в Киев, где поступил в Киево-Могилянскую академию, а потом в Москву, в офис компании Procter&Gamble. Во Львове он не видел для себя перспектив.
«Львов не очень интересен с точки зрения экономики, — пояснял Шурма. — Максимум, чего ты можешь добиться во Львове, если у тебя есть влиятельные родители, — это быть чиновником в какой-то службе».
Влиятельные родители у Ростислава были. Его отец Игорь Шурма был чиновником в Львовском горсовете, а с 1999-го строил собственную политическую карьеру. Он был членом «Социал-демократической партии (объединенной)» — на тот момент ее возглавлял Виктор Медведчук, — а потом стал народным депутатом Украины. Шурма часто выступал на трибуне, давал много интервью, активно поддерживал Виктора Януковича во время президентской кампании 2004 года и не менее активно критиковал Виктора Ющенко. Долгое время Игорь Шурма работал в Харьковском горсовете и вернулся в большую политику лишь в 2014 году — прошел в Раду по спискам партии «Оппозиционный блок», спешно созданной вместо «Партии регионов».
В 2005 году 23-летний сын Игоря Шурмы еще не думал о политике. Ростислав Шурма вернулся из Москвы в Киев, чуть меньше года проработал в консалтинговой компании BCG, а после устроился в ахметовский «Метинвест». За шесть лет он прошел путь от финансового директора до генерального директора «Запорожстали». Это предприятие Шурма возглавил в 29 лет.
Отвалы и схемы «Запорожстали»
«Запорожсталь» — градообразующее предприятие Запорожья и один из крупнейших металлургических комбинатов Европы. Он входит в тройку главных украинских производителей стали и много работает на экспорт. В 2011 году «Метинвест» выкупил 50% акций «Запорожстали», что дало холдингу полный контроль над предприятием. Как писал тогда Reuters, Ахметову эта сделка могла обойтись в 450 миллионов долларов. При этом второй владелец так и остался неизвестным. Сделка была выгодна как «Метинвесту», так и «Запорожстали», чье производство сильно устарело.
История «Запорожстали» невозможна без упоминания «Балки Средней» — полигона промышленных отходов нескольких запорожских заводов, в том числе и «Запорожстали». Эти «черные горы» хорошо видно, когда едешь из центра города в Заводской район. С 1937 года сюда вывозили шлаковые отвалы сталелитейного, металлопрокатного и других металлообрабатывающих производств. Из них около 7% — это металлы, которые можно использовать в дальнейшем.
В 90-е годы, как и во многих других промышленных городах Украины, полигоном заинтересовался местный криминалитет. Оттуда массово вывозили металл и другие полезные ископаемые — например, доменный шлак, который можно использовать в строительстве дорог. Именно здесь были самые жестокие криминальные разборки — а власть даже вводила вооруженные отряды милиции для охраны полигона.
В 2010 году, за год до того, как «Метинвест» купил акции «Запорожстали», в город вернулся бизнесмен Евгений Анисимов. Выигравший в тот момент президентские выборы Виктор Янукович выстраивал по всей стране систему «смотрящих» — негласных кураторов от Администрации президента, которые должны были контролировать разные сферы в городах Украины. В Запорожье таким смотрящим стал именно Анисимов — непубличный бизнесмен, которого местные СМИ называли «криминальным авторитетом».
«Анисимов сразу зашел на «Балку Среднюю», — рассказывает Забороне главред «Запорожского центра расследований» Сергей Сидоров. — Он заходил с мандатом от [близкого соратника Януковича, нардепа Юрия] Иванющенко на переработку отвалов. Это по сути ворота в копровый цех [место, куда поступает металлолом от сторонних компаний и организаций для его первичной переработки] «Запорожстали». Если у тебя есть контроль на отвалах и свои люди в копровом цеху, то ты можешь ввезти пять тонн земли как пять тонн качественного вторсырья на переработку и получить за них деньги».
В 2012 году руководство «Метинвеста» назначило генеральным директором «Запорожстали» Ростислава Шурму. Он сменил на этом посту Виталия Сацкого, который руководил комбинатом с 1986 года. Тогда же, по словам Сергея Сидорова, топ-менеджмент Ахметова договорился с Анисимовым, что тот не будет нелегально вывозить металл из «Балки Средней» и уйдет из «Запорожстали». Анисимов, который на тот момент контролировал большую часть бюджетных предприятий Запорожья, согласился на это.
«Сацкий к началу десятых уже мало что решал, — утверждает Сергей Сидоров. — Он был просто как икона, вокруг него собрались топ-менеджеры, а ниже стояли разные дельцы, в том числе полукриминальные ребята. Отвалы — это самая базовая схема, но не забывай, что «Запорожсталь» производит тысячи тонн металла. В одном месте указываешь, что с вагонов украли 10 тонн металла, в другом — что на плавку зашло на 20 тонн железорудного концентрата больше, вот уже десять тысяч долларов и ушли из заводского бюджета кому-то на сторону».
За три года под руководством Шурмы «Запорожсталь» вышла в прибыль. Часть «Балки Средней» комбинат взял под свой контроль и сам стал перерабатывать отходы. Молодого руководителя, который выгодно отличался на фоне 82-летнего Сацкого, активно пиарили принадлежащие комбинату медиа — телеканал ТВ-5 и газета «Индустриальное Запорожье». Они освещали едва ли не каждую инициативу нового гендиректора — от посещения завода Александром Вилкулом до открытия компьютерных курсов для пожилых людей.
Путь к власти: местные выборы 2015
Революция достоинства в 2014 году, бегство Виктора Януковича и дальнейшая война на Донбассе сильно изменили политический ландшафт Украины. Ринат Ахметов, потеряв контроль над Донецком, сосредоточился на других ключевых для своего холдинга городах — Мариуполе и Запорожье. В 2015 году в Украине должны были пройти местные выборы, и Ахметову нужно было получить контроль над мэриями городов из орбиты его интересов.
К предвыборной кампании в Запорожье тщательно готовились. В рупор «Запорожстали» — телеканал ТВ-5 — вливались большие деньги, чтобы сделать его более современным. Его полностью оснастили новой техникой и студиями, приезжали работать ведущие из Киева. Ростислав Шурма по-прежнему оставался главным гостем канала: его регулярно приглашали на эфиры, публиковали его обращения. Но кандидатом в мэры стал не он, а непубличный и ранее никому не известный главный инженер «Запорожстали» Владимир Буряк.
«Тогда закрытая социология дала картину, что людям лучше заходит мужчина зрелого возраста, местный, с образом крепкого хозяйственника, — объясняет такой выбор Сергей Сидоров. — Шурма в свои 33 года то ли из Львова, то ли из Мариуполя, на такое не тянул».
Подобную схему — выдвигать в мэры городов сотрудников своих предприятий — Ахметов использовал и в других городах. Например, в Кривом Роге таким кандидатом стал непубличный Дмитрий Шевчик, который работал генеральным директором Центрального горно-обогатительного комбината, входящего в «Метинвест». Правда, в отличие от Буряка, Шевчик выборы проиграл.
В городе начали появляться билборды с Владимиром Буряком и лозунгом: «Сила Запорожья — это люди». На билборде обязательно был и логотип «Запорожстали» — таким образом пытались позитивно использовать образ комбината как предприятия, которое кормит город. Постепенно Буряк стал появляться и на ТВ-5, а незадолго до выборов канал даже выпустил о нем фильм с названием «Вся правда о Владимире Буряке». В фильме рассказывалось, какой Буряк хороший инженер и порядочный семьянин.
Буряк выиграл выборы, опередив своего главного соперника — ректора Запорожского национального университета и ставленника «Блока Петра Порошенко» Николая Фролова. Буряк набрал 58% голосов избирателей даже несмотря на то, что Фролова поддержали другие партии — например, «Самопомощь» и «Батькивщина». На предвыборную кампанию только по официальным данным Буряк потратил почти в 16 раз больше, чем Фролов — 7,8 миллиона гривен против 500 тысяч Фролова.
«Заводомэрия» и откаты
На выборах в горсовет Запорожья первое место занял «Оппозиционный блок». Он объединился с партиями «Наш край» бывшего регионала Владимира Кальцева и «Новая политика» собственника «Мотор-Сичи» Вячеслава Богуслаева, получив таким образом абсолютное большинство. В политической жизни Запорожья настал этап, который местные называют «заводомэрией».
«Этого [большинства в горсовете] было достаточно, чтобы протягивать любые решения, — объясняет Забороне тогдашний депутат от «Батькивщины» Владимир Москаленко. — «Запорожсталь» стала кузницей кадров для горсовета. Ставленники завода возглавляли ключевые комиссии, руководители коммунальных предприятий тоже были от завода».
Владимир Москаленко
Москаленко утверждает, что почти все решения горсовета принимались исключительно после консультации с Ростиславом Шурмой.
«Шурма с какого-то перепуга пришел на первую сессию [мэра] Буряка, сидел в первом ряду, — вспоминает Москаленко. — Тогда в горсовет набилось много шумного народа, у Буряка дрожали руки, и Шурма пришел его поддержать, кивал одобрительно на его действия. Но его засмеяли в местной прессе и больше он так не делал. Ограничивался с тех пор непубличным участием в жизни горсовета».
«За 2016-2020 годы группы компаний в орбите «Запорожстали» получили подряды на 850 миллионов гривен, — говорит Забороне журналист-расследователь Юрий Сидоров, который в то время работал в запорожской редакции расследовательского проекта «Наші гроші». — Это исключительно через запорожский горсовет».
Одна из ключевых схем, которые использовались, — это схема с землей. С 2017 по 2019 год фирмы, связанные с топ-менеджерами «Запорожстали», получили 245 гектаров земли под строительство солнечных электростанций (СЭС). Строить такие солнечные станции выгодно, потому что государство покупает энергию по специальному зеленому тарифу, который выше, чем в Европе, в 8-9 раз. Большая часть таких земельных участков были переданы компаниям вообще без конкурса. Под эти СЭС запорожский горсовет еще и сделал льготную арендную ставку — минимальный 1 процент от нормативно-денежной оценки участка вместо 3-5 процентов, как это принято для промышленных предприятий.
Фирмы, связанные с «Запорожсталью», также получали землю под коммерческую и жилую застройку, выигрывали тендеры на поставку тепла в бюджетные учреждения, монополизировали вывоз мусора.
Ключевым в этой истории стал фонд «Гелиос» — он руководит активами и владеет долями в фирмах, которые выигрывали все вышеперечисленные подряды и получали землю. В публичной плоскости, говорят запорожские расследователи, фонд появился в 2018 году. Директором и конечным бенефициаром был Антон Диденко — тогдашний помощник на то время финдиректора «Запорожстали» Руслана Божко, который к тому же возглавлял в запорожской мэрии бюджетную комиссию.
«Формально Шурма долгое время не имел никакого отношения к «Гелиосу», — говорит Юрий Сидоров. — Фонд размещался в офисе, где была куча других фирм из орбиты «Запорожстали». В этом офисе находились руководители коммунальных предприятий, сюда приезжал Шурма. Все это я лично фиксировал, когда следил за офисом несколько месяцев».
Диденко фигурировал и в других фирмах. Например, он был одним из бенефициаров ООО «Вантажний термінал Запоріжжя», которое занималось обслуживанием грузов и почты в запорожском аэропорту. Позже долю Диденко переписали на другого человека — однако он тоже был связан с «Запорожсталью». «Запорожсталевские» фирмы получили подряды на реконструкцию местного аэропорта на 32 миллиона гривен.
Ссора с Ахметовым и новые перспективы
В ноябре 2019 года Ростислава Шурму уволили с должности гендиректора «Запорожстали». А уже в декабре он впервые публично обозначил свою связь с фондом «Гелиос», став его директором.
«Говорят, что он [Ростислав Шурма] мутил [схемы] на заводе, — говорит Юрий Сидоров. — Поскольку «Запорожсталь» — коммерческая организация, [верифицированных] подтверждений не найти. Когда уволили Руслана Божко из «Запорожстали» [в 2017 году], по слухам, Шурму оставили с жесткими условиями отработать убытки. Мне это люди рассказывали очень разного масштаба, так что даже верится».
По другой версии, Шурму уволили из-за провальных результатов выборов депутатов горсовета в 2019 году. Тогда возглавляемый им «Оппозиционный блок», когда-то лидирующая партия, занял лишь пятое место, с трудом преодолев пятипроцентный барьер. Главные конкуренты «Оппозиционного блока», «Оппозиционная платформа — За жизнь», набрали чуть больше 20% голосов.
«Говорят, что Ахметов был недоволен выборами — понятно, что «Слугу народа» было тяжело обойти, но итоговые результаты получились слишком печальными для «Оппоблока» и от Шурмы явно ждали большего, — говорит Сергей Сидоров. — По другой версии, Ахметову показали папочку с тем, что отвели на «Гелиос» и другие фирмы за эти пять лет, и он сказал: это все хорошо, но что там было сделано для общего дела? В любом случае это все слухи и точную причину мало кто скажет. Но разошлись они с Ахметовым не мирно и остались в натянутых отношениях».
В 2020 году Ростислав Шурма снова вернулся в публичное поле — но уже национального масштаба. Он подавался на конкурс на должность главы «Укрзализныци» (не прошел), а в мае этого года вошел в наблюдательный совет «Укроборонпрома». 23 ноября президент назначил его заместителем руководителя Офиса президента, сказав на пресс-марафоне, что это «очень мощный человек». Местные СМИ пишут, что Шурму даже рассматривают как премьер-министра.
«У Шурмы очевидно остались интересы в Запорожье. Главное — это то, чтобы все его активы, которые он получил за пять лет мэрства Буряка, остались при нем, — рассуждает Сергей Сидоров. — Про премьерство я думаю, что это все-таки преждевременные разговоры. Но мне не нравится его назначение в Офис президента. Зная, какие схемы он проворачивал в Запорожье, вполне возможно, что он масштабирует их на страну».
Метки: