Місто Оріхів, що на Запоріжчині, зазнає чи не найбільших руйнувань від обстрілів окупантів в області. Росіяни намагалися зайти сюди двічі, але обидва рази атаки відбивали українські військові. Відтак, ворог застосовує улюблену тактику – артилерійський терор. Ті місцеві, які залишилися в Оріхові, живуть під постійними обстрілами у розбитих будинках, де замість дахів та вікон тепер лише поліетилен і фанера. 

Під час однієї з останніх атак у самому Оріхові зафіксували близько 200 “прильотів” за 6 годин. В сусідньому ж селі окупанти вдарили “Градами” по натовпу цивільних, які в той момент отримували гуманітарну допомогу. Тоді загинуло 3 місцевих мешканців, 7 зазнали тяжких травм. 

Олександр залишався в Оріхові до останнього, аж доки вогонь окупантів не дістався до його будинку і кав’ярні. Нині він переконаний – росіяни роблять все можливе, щоб вижити людей з міста у будь-який спосіб. А “палітра” цих способів, за словами Олександра, дуже широка – від збільшення інтенсивності обстрілів до використання заборонених снарядів.Відеопрогравач00:0000:29

“Їй дуже пощастило, що пролетіло трохи вище над головою”

Росіяни не зуміли отримати контроль над містом, але окупували сусідні села – Нестерянку, Копані та Мирне. І зараз це дозволяє їм бити по населеному пункту чи не з усього, що мають під рукою. Атак зазнають в основному цивільні об’єкти: будинки, школи, садки, парки, стадіони, магазини та навіть кладовище.

“Першою постраждала школа, вона знаходиться в 100 метрах від мого дому. А через дорогу від неї – стадіон та парк, за парком відразу кладовище. Я поруч вже 17 років собак вигулюю. У стадіон поцілили, у парк поцілили, у кладовище поцілили. Я з собаками гуляю, дивлюсь, а там стирчать снаряди – половина розірвалася, половина – ні” – каже Олександр. 

За словами чоловіка, окупанти атакують Оріхів в тому числі і забороненими снарядами, які спричиняють пожежі:

“Однієї ночі як жахнуло, обстрілювали фосфором. Ми виходимо з домівок, а воно все летить над головою. Ми на той час ще навіть не розуміли, що то по нас, по мирних жителях. Фосфорні падали і ми дивилися що горить – спереду, збоку і позаду. У сусіда загорілося сміття, ми стояли і думали, як гасити пожежу”.

Інтенсивність обстрілів росіяни збільшили 28 серпня, коли за 6 годин в місті нарахували аж 200 “прильотів”. Росіяни били по домівках, садочках, магазинах. Тоді серед постраждалих опинилися двоє дітей – трирічний Ярослав та шестирічна Олександра, які отримали контузію, а також їхня мама, у якої діагностували закриту черепно-мозкову травму.

“До цього багато людей тут залишалися до останнього, бо росіяни центр не особливо чіпали, а гатили по околицях” – каже Олександр. 

Одна з російських атак фактично знищила бізнес родини Олександра – кав’ярню. Заклад чоловік відкрив після повномасштабного вторгнення, відклавши заняття адвокатською діяльністю. 

“Ми з сім’єю ще 2,5 місяці працювали в кав’ярні, каву варили для військових. Вони казали: “Будемо зустрічатися в Парижі”. Так вони і прозвали заклад. Хлопці навіть допомогли переналаштували кавомашину, щоб автономна була” – згадує Олександр

Втім, після чергового “прильоту” заклад довелося закрити. Так він виглядав “до”:

Джерело: архів Олександра

А так вже “після”:

“Ціллю” стала і оселя родини – осколками “прошило” весь будинок.

“Коли в будинок, де ми проживали, поцілили, то ми виїхали. У мене вікно, от рама – скло ціле, а в раму прилетіло і через весь дім. Особливо над диванчиком, де моя дружина полюбляє сидіти і читати – прямо над ним. Їй дуже пощастило, що пролетіло трохи вище над головою” – розповідає чоловік.

Тож нині Олександр з сім’єю та двома собаками у Запоріжжі, куди довелося виїжджати вимушено. Попри це родина не втрачає надії. Чоловік каже, що вони навіть нічого не вивозили з дому й закладу – чекають, коли ситуація налагодиться, щоб повернутися в рідне місто і продовжити свою справу.

“Ми нічого не вивозили, принципово. Як ситуація покращиться, то приїдемо, все полагодимо, вікна вставимо, ліхтарики ввімкнемо, щоб було видно – тут є життя! І не важливо, що там все навколо побите. Все запрацює і люди побачать і почнуть повертатися”

Вероніка Хорольська

«Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов`язково відображає позицію Європейського Союзу»