Головний загальний висновок після 44-денної війни за Нагірний Карабах для Азербайджану виглядає так. Успішне проведення наступальної операції зі звільнення окупованих територій грунтувалось на проробці усіх складових плану, зі ставкою на якісну розвідку, швидкий обмін інформацією захищеними каналами зв’язку, дієздатний РЕБ, активне застосування сучасних розвідувальних та ударних БпЛА, спроможності знищення цілей на великих відстанях в глибині оборони противника, широке застосування ДРГ та сил спеціальних операцій. Але завжди цікаві і важливі саме деталі.

Тож почнемо аналіз цих деталей на тлі застосування найбільш розрекламованого учасника цих бойових дій — розвідувально-ударного безпілотного комплексу Bayraktar TB2, який вже прописався і у Збройних Силах України.

Безпілотник, який виготовлений турецькою компанією Baykar, до цього вже відзначився у військових конфліктах у Лівії та Сирії. Кожне таке бойове застосування було гарячою школою набуття нового досвіду. А Карабах, власне, став для Bayraktar TB2 своєрідною квінтесенцією для демонстрації цих можливостей.

Байрактар: тактика власних переваг

Фактично Азербайджан достатньо швидко забезпечив собі домінування у повітрі і мав картину поля бою у реальному режимі часу. Тоді як Вірменія продиралась через невизначеності і несподіванки «туману війни».

Панування у повітрі було наслідком розгрому вірменської ППО — бо з самого початку бойових дій саме зенітні ракетні комплекси стали пріоритетною мішенню для сил Азербайджану. При цьому слід відзначити, що розрахунки «Байрактарів» вже мали досвід знищення у тій же Лівії найбільш сучасних російських зразків ППО на кшталт зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир».

Ці ЗРГК, власне, позиціонувались як такі, що спроможні прикривати більш потужні ЗРК типу С-300 від атак малорозмірних цілей і збивати БпЛА. Але практика показала, що рекламні проморолики і реальна війна — дві великі різниці.

В небі над Нагірним Карабахом у різні дні військової кампаніі знаходилось від 8 до 15 одиниць безпілотників Bayraktar TB2

За приблизними оцінками, в небі над Нагірним Карабахом у різні дні військової кампаніі знаходилось від 8 до 15 одиниць безпілотників від компанії Baykar. Це без врахування безпілотників класу «баражуючий боєприпас» інших виробників. Зокрема, БпЛА ізраїльского виробництва типу Harop.

Виявлення цілей і іхнє знищення забезпечувалось як у ході планових розвідувальних польотів безпілотників вздовж лінії оборони сил армії Нагірного Карабаху, так і завдяки діям диверсійно-розвідувальних груп ЗС Азербайджану, що знаходились на території, контрольованої противником — з передачею ними координат виявлених цілей з застосуванням систем супутникової навігації та засобів захищеного зв’язку.

На пунктах управління безпілотними комплексами — як турецького Bayraktar TB2, так і ізраїльского Harop — враховувались дані як щодо координат цілей, так і дані з цифрових карт місцевості з урахуванням перепадів висот задля формування оптимальних маршрутів виходу на ціль одним чи декількома безпілотниками (у разі тандемної чи ройової тактики застосування).

Бойове застосування БпЛА Bayraktar TB2 передбачало виконання двох основних типів завдань: розвідувальних і ударних.

При виконанні завдання розвідки БпЛА вів політ на висоті близько 6 км з застосуванням стабілізованої оптико-електроннї системи Wescam CMX-15D. Ці високотехнологічні модулі виготовляє канадська компанія L3Harris Wescam (Берлінгтон, штат Онтаріо). Туреччина використовує сенсорні системи Wescam для оснащення різних військових безпілотників власного виробництва.

Baykar Technologies — виробник БпАК Bayraktar TB2 — має на своій території авторизований сервісний центр для обслуговування усієї лінійки продукції Wescam, яка застосовується на безпілотних комплексах.

При цьому 6 жовтня 2020 р. найвища посадова особа Туреччини з питань закупівель озброєнь Ісмаїл Демір (Ismail Demir), президент Агентства з оборонних закупівель SSB, повідомив, що Туреччина незабаром почне масово виробляти електрооптичну систему CATS, яка замінить технологічі рішення Wescam, яка використовується у тому числі і у безпілотнику Bayraktar TB-2.

Електрооптична систему CATS вже розроблена і виготовлена у компанії Aselsan — провідному підприємстві країни з електроніки, найбільшій оборонній компанії Туреччини.

Дальність виявлення ворожих цілей ОЕС БпЛА Bayraktar TB2 залежить від різних параметрів: ступеня освітленості, атмосферних перешкод, застосування маскування, конфігурації камер ОЕС та ін.

За деякими оптимістичними даними, за ідеальних умов камери цієї ОЕС дозволяють виявити ціль типу «танк», САУ, «ЗРК» (на кшталт «Панцир», «Стріла-10», «Тунгуска») на відстані до 80 км. А з відстані у 20 км дозвіл ОЕС дозволяє роздивитись, чи є, наприклад, у кабіні автомобіля водій.

ОЕС Wescam CMX-15D також оснащена лазерним далекоміром та підсвітлювачем з дальністю до 20 км — для цілевказування засобам враження, що наводяться на ціль на відбиток лазерного променя.

Це можуть як власні засоби враження (плануючі бомби МАМ-С, МАМ-L, Воzok та ракети UMTAS (опція, що декларується), так і арсенали від інших носів або засобів враження — як повітряних, так і наземних.

Найбільш активно застосовувались плануючі бомби МАМ-L.

Також БпЛА Bayraktar TB2 замість ОЕС може бути оснащений міні-РЛС з АФАР Picosar. У такому разі БпЛА Bayraktar TB2 забезпечує сканування місцевості з роздільною здатністю в 1 м на дальності 20 км. На дальності у 14 км ця РЛС забезпечує роздільну здатність до 0,3 м, що дозволяє БпЛА гарантовано розкрити местонахожденя цілей типу САУ, танк, ЗРК.

При цьому — як приклад: РЛС ЗРГК «Панцир-С1» може виявити БпЛА Bayraktar TB2 на відстані по горизонталі мінімально за 7 км. При найбільш вдалому збігу обставин — на відстані до 15,3 км.

Очевидно, що ОЕС БпЛА Bayraktar TB2 перевершує можливості виявлення ЗРГК «Панцир-С1», у зв’язку з чим БпЛА може розкрити факт знаходження ЗРГК за межами радіусу ураження його ЗУР. З дальності у 20 км, тобто на дальності, порівнянної з дальністю засобів виявлення ЗРГК, БпЛА має можливість точно визначити його місце розташування і видати по ньому цілевказування на застосування ударних засобів.

Безсумнівно, ефективність ОЕС БпЛА залежить від атмосферних факторів, рівня маскування ЗРК і інших чинників, але в цілому, цілком вірогідна ситуація, що БпЛА розкриє розташування ЗРГК першим і захопить ініціативу у веденні протиборства. Що, власне, неодноразово відбувался з «Панцирами» у Лівії, а також з іншими ЗРК — у Нагірному Карабаху.

При цьому слід відзначити, що завданння розвідки та знищення пріоритетних ворожих об’єктів (на першому етапі бойових дій — насамперед засобів ППО) виконувалися різними засобами безпілотної авіації. Один Bayraktar TB2 здійснював розвідку, інші — або Bayraktar TB2, або баражуючі боєприпаси — забезпечували знищення виявлених цілей.

Попри обмежену кількість та значну вартість «баражуючих» боєприпасів, азербайджанські війська застосовували їх для знищення груп особового складу противника при захопленні панівних висот, що дало змогу просуватись у глибину окупованих територій без зайвих втрат часу, особового складу та ОВТ.

У разі застосування для ударних місій Bayraktar TB2 при протидії, наприклад, засобам ППО противника сценарій дій БпЛА передбачав маневр по входженню в зону ураження ЗРК, оперативне зближення на відстань до 8 км (дальність пуску керованих бомб), пуск засобів враження по ЗРК, виконання маневру повернення.

Для знищення засобів ППО противника часом застосовувалось декілька БпЛА з різних напрямків. Для гарантованого знищення об’єктів, які перебували під захистом РЕБ, застосовувались БпЛА типу Harop.

Як особливість слід відзначити, що під час входу БпЛА-«камікадзе» у зону подавлення, канали управління ретранслювалися з наземної станції управління Harop через БпЛА типу «Байрактар». Але ця інформація потребує перевірки.

Важлива роль у оцінці данних, які надходили з БпЛА, а також щодо застосування тих чи іншіх засобів враження по виявленим цілям здійснювалась через командні пункти різного рівня.

Так, в 2014-2015 роках у ЗС Азербайджану була впроваджена турецька Тактична комунікаційна система зв’язку (ТКСЗ) TASMUS-2 (виробник – концерн “Aselsan”), яка інтегрована з аналогічною АСУВ ЗС Туреччини.

Уся розвідувальна інформація, яка отримана за допомогою технічних засобів розвідки (РЛС, БпЛА, дані супутникової зйомки) в он-лайн режимі відображалась на цифрових екранах Центрального командного пункту ЗС Азербайджану у Баку і враховувалась при оцінці ситуації. Розвідувальна інформація необхідного рівня також через АСУ в он-лаійн режимі передавалась до ГШ ЗС Туреччини із використанням системи Tasmus для прийняття рішень.

У свою чергу, з метою дезорганізації системи управління військ (підрозділів) ЗС Вірменії, ДРГ ЗС Азербайджану було проведено низку операцій із захоплення та знищення станцій GSM-зв’язку в глибині Нагірного Карабаху. Підрозділи сил спеціальних операцій та ДРГ ЗС Азербайджану під час виконання бойових завдань також використовували електронні пристрої типу Ihasavar.

Сімбіоз БпЛА та РЕБ

Практика застосування Bayraktar TB2 турецькими військовослужбовцями у Лівії, а таож азербайджанськими військовими у Нагірному Карабаху показала, що БпЛА діяли у взаємодії і з підтримкою засобів РЕБ. Зокрема, для цього залучались турецькі комплекси РЕР/РЕБ Redet EW та Koral.

Комплекс радіоелектронної боротьби Koral розроблений турецькою компанією Aselsan. Стверджується, що комплекс РЕБ Aselsan Koral здатний реєструвати сигнали, що існують у радіополі, визначати тип їх джерела і його розташування, а потім виконувати постановку перешкод, заважаючі роботі радіоелектронних систем противника.

Повідомлялося, що ефективна дальність дії комплексу становить 150 км, він може працювати в широкому діапазоні частот. Допускається експлуатація систем при температурі повітря від -30 ° C до + 50 °. Проте в офіціний брошюрі від Aselsan дані про Koral досить скупі.

Система Aselsan Koral базується на двох чотиривісних повнопривідних шасі типу MAN KAT. Машини мають різний склад устаткування, сформований з урахуванням різних завдань.

Radar Electronic Support — машина, що виконує функції радіотехнічної розвідки. За результатами аналізу прийнятих сигналів, що випромінюють засоби ворога (насамперед його РЛС різного призначення) приймається рішення про застосування перешкод у відповідних діапазонах і формах. Radar Electronic Attack — друга машина комплексу, — власне, і є випромінювачем таких перешкод.

Разом з тим, практика свідить, що при бойових діях у трикутнику «ЗРГК «Панцир-С1″ — Bayraktar TB2 — Kоral» вплив перешкод з боку комплексу РЕБ призводить як до зниження дальності виявленння БпЛА з боку РЛС ЗРГК «Панцир-С1», так і до зниження ймовірністі правильного цілевказівки для його ЗУР. Це, в цілому, знижує ймовірність ураження БпЛА в момент його входу в зону ураження ЗРГК і пуску ракет.

Доводилось також чути тези, що «досвід бойового застосування ЗРГК «Панцир-С1» у Лівії показав, що в умовах перешкод він забезпечує високу ймовірність ураження БпЛА виключно на відносно невеликих відстанях — до 4-6 км.

Власне, такий ефект «затуплення» при застосуванні засобів відповідних РЕБ характерний і для РЛС чергового та бойового режиму і багатофункціональних станцій низки інших ЗРК противника». Частина правди в цьому дійсно є.

Так само комплекс радіоелектронної боротьби Koral застосовувся і у Нагірному Карабаху, аби полегшити виконання завдань ударними БпАК.

Дальнобійна ударна сила

У Нагірному Карабаху сили та засоби ворогів Азербайджану знищувалися як бомбами з лазерним наведенням від Bayraktar TB2, так і дронами-камікадзе на кшталт ізраїльских баражучих «Гарпій».

Але розвідувальні дані та можливості лазерного підсвічування цілей, який забезпечували «Байрактари», дозволили долучити до сімбіозу «Bayraktar TB2 + Kоral» ще одного бойового поплічника.

Так, днями з’явились повідомлення, що, серед іншого, у бойових діях у Нагірному Карабаху у якості дальної ударної руки була застосована нова високоточна ракета «земля-земля» TRLG-230 від компанії Roketsan.

Разом з ракетними системами типа LORA, РСЗВ «Смерч» це дало можливість забезпечити віддалений вогневий вплив на підрозділи ЗС Вірменії/Нагірного Карабаху на всю глибину їхньої оборони.

Ракета TRLG-230 має дальність польоту у 70 км та систему наведення за лазерним променем. Ця ракета — одна з декількох, що може застосовуватись з універсальної ПУ, де можливості визначаються саме ракетами, що знаходяться у цих контейнерах з різними ракетами.

Для наведення ракети у ціль на кінцевій ділянці траєкторії використовується БпЛА Bayraktar TB2 з вже згаданою стабілізованою оптико-електронною системою Wescam CMX-15D або наземний пристрій підсвітки.

Фактично пуск ракети здійснюється у район цілі, після чого головка самонаведення бачить лазерну марку та наводиться на неї. TRLG-230 може використовуватись для знищення наземних рухомих та стаціонарних цілей. Як це відбувається, можна подивитсь на цьому відео:

Домашнє завдання для України

Бойові дії з застосуванням БпЛА у Сирії, Лівії та Нагірному Карабаху дали гарний матеріал керівництву Збройних сил для його детального вивчення та оптимальної адаптації до своїх потреб — з огляду на поточі та перспективні потреби військ на полі бою.

Збільшення кількості БпЛА у своїх бойових порядках безпілотних систем, включно з додатковою закупівлею Bayraktar TB2 — кроки у вірному напрямку. Але цього вже недостатньо. Бо нові зразки стають силою, коли вони представлені у війську у достатній кількості, а підрозділи на полі бою спроможні з цією зброєю демонструвати і навченність як по статуту прописано, так і здатність діяти та мислити нестандартно — з урахуванням сильних та слабких сторін і своїх, і ворога.

Слід взятися за вирішення низки технологічних, технічних та організаційних завдань. Попередній перелік може включати наступне:

1.

Пришвидшити роботи з Туреччиною щодо розгортання виробництва на території України БпАК на кшталт Bayraktar TB2 як стартового проєкту з переходом на нові ударно-розвідувальні зразки БпЛа — з максимальним розширенням локалізації і додаванням до проєкту нових можливостей від українських компаній (передумови для цього уже закладені — Туреччина готова побудувати в Україні завод для виробництва Bayraktar TB2)

У рамках цих заходів — обумовити модернізацію вже закуплених Bayraktar TB2. Зокрема, за рахунок компонування апарату блоками для SATCOM, що призначені для супутникового зв’язку з БпЛА.

З застосуванням системи SATCOM будуть зняті обмеження на використання розвідувально-ударного потенціалу БпЛА незалежно від дальності польоту безпілотника.

Як приклад в тему: на одному з фото на безпілотнику турецького виробництва можна побачити новий дизайн фюзеляжу. Змінена конструкція корпусу Bayraktar TB2 дуже схожа на інтеграцію у внутрішній об’єм антени SATCOM, що призначена для супутникового зв’язку в БпЛА. Також були повідомлення, що турецька компанія CTech розпочала постачати термінали SATCOM On-The-Move (SOTM) для безпілотних літальних апаратів.

Ці напрацювання — в рамках офсетних зобов’язань турецької сторони, наприклад — також мають бути поширені на застосування у БпАК «Сокіл-300», який розробляє ДержККБ «Луч».

2.

Розробити типовий ряд модульних лазерних головок самонаведення для засобів враження, що здатні взаємодіяти з лазерними підсвітлювачами оптико-електронної системи Wescam CMX-15D , а у перспективі — з розробками у цій царині, які веде Ізюмський завод. Проєкти мають бути максимально недорогими. До уваги також слід взяти напрацьований досвід ДержККБ «Луч» за проєктом «Пірат», розробки КБ «Точність» та НВФ «Адрон».

3.

Визначити перелік засобів враження (як штатних, серійних — з можливістю незначних доопрацювань (РСЗО, артилерія, протитанкові ракети тощо), так нових боєприпасів для БпЛА), які можуть/будуть застосовуватися як частина модульної конструкції у парі з новими ГСН. Оцінити раціональність різних проєктів через призму: «час реалізації/ефективність/вартість».

Ймовірно, для оновлених за таким принципом наземних засобів враження визначати рубежі від 70 км. Доречно у цьому ключі провести аналіз робіт ЗС РФ по проєкту «Гермес» — як технічний, так і місця та ролі таких зразків у оргштатних структурах бригад противника.

4.

Провести аналіз вітчизняних засобів/розробок РЕБ наземного та повітряного базування з огляду на їхню реальну ефективність та необхідну спроможність ускладнювати роботу РЛС бойового режиму та стрільбових РЛС ЗРК противника. Як штатних, так і перспективних — відповідно до планів постачань нових ЗРК в Західний та Південний військовий округи ЗС РФ.

З огляду на припущення, що наземні системи радіоелектронної боротьби не мають достатніх можливостей повноцінно протидіяти наземним радіолокаційним станціям та іншим системам, а також з огляду на тактику застосування, ймовірно, більш доречно зважати на перспективу створення достатньої кількості підвісних контейнерів РЕБ-призначення під БпЛА. У цій царині є унікальний досвід від компанії «Радіонікс».

Також слід зважити на концепцію дешевого рою безпілотників-відбивачів РЛС-сигналів, які можуть суттєво знизити потенціал РЛС та ЗРК противника при масовому застосуванні таких «роїв» як одного з тактичних елементів бою, що можуть передувати активним заходам зі знищення ЗРК противника.

5.

Визначитись з оптимальными моделями побудови розвідувально-ударних та та розвідувально-вогневих комплексів в ЗС України для знищення бойового потенціалу противника — з урахуванням нових можливостей БпЛА, як розвідувальних, так і ударних. А також оновлення арсеналу РВіА.

Ймовіріно, доведеться відмовитись від фетишизації розробки «Оболонь-А» у таких контурах. Реальінсть змінюється швидше, аніж темпи іі виготовлення. Якщо на 100 артдивізіонів досі жодної «Оболоні», то це породжує питання.

Проте ніхто не знімає з порядку денного потребу автоматизації процесів управління зброєю з огляду на швидкоплинність бойових дій, необхідість випередження ворога у циклах бойого управління, актуальність захищеного зв’язку та передачі даних під впливом РЕБ противника, здатність підрозділів діяти в автономному режимі і роззосереджено на широких ділянках фронту, а також у місцевих забудовах — спираючись на оновлені форми та методи бойових дій.

Все це має врахувати Україна і швидко зробити роботу за власним домашнім завданням з огляду на нависання агресора над нашими кордонами і вглибині нашої землі. Адже ворог так само аналізує і робить висновки з того, що саме нового і важливого продемонстрував у різних формах та способах черговий збройний конфлікт з застосуванням безпілотних комплексів.

Сергій Згурець