ОГХК-2023: смена рулевых, дрейф к налоговым гаваням и будущий шторм. Минувший год, несмотря на войну, выдался одним из самых спокойных в истории ОГХК. Это был редкий период без громких коррупционных скандалов и обвинений в сотрудничестве со страной-агрессором.

В 2023 году, неожиданно для многих, произошла смена курса. Под руководством ФГМ крупнейшее предприятие титановой отрасли сменило рулевых, начинает дрейфовать к налоговым гаваням и уверенно идет в штормовую зону новых разбирательств

Период относительной стабильности на ОГХК внезапно завершился в середине февраля вместе со сменой вр.и.о. главы правления компании Владислава Иткина. Кроме того, что о своем увольнении госменеджер узнал из СМИ, официальной причиной для увольнения стал некий аудит эффективности работы компании за 2022 год, инициированный Фондом госимущества. Объективность аудиторов оставила множество вопросов не только у экс-руководителя ОГХК.

Кроме присутствия целого ряда ошибок и фактических несоответствий, документ так и не дал ответ на главный вопрос — считает ли государство работу ОГХК в условиях войны эффективной? Информацию правления о том, что несмотря на все трудности в 2022 году госкомпания смогла заработать около 150 млн грн., а также в полном объеме выплатить заработные платы, налоговые обязательства и дивиденды государству — до сих пор никем не опровергнута.

Очевидно, что для руководства ФГИ увольнение руководителя ОГХК стало первым шагом в целой комбинации по изменению существующих корпоративных практик и установлению полного контроля за финансово-экономической деятельностью компании. Так, приказом ФГИ от 15.02.2023 г. был изменен Устав госкомпании, благодаря чему, новый глава правления отныне может быть назначен фондом (без согласования с Кабмином) и может сколько угодно пребывать в статусе “и.о.”.

Назначение такого “и.о.” в состав правления теперь происходит автоматически и для этого не требуется ни прохождения дополнительных процедур, ни даже отдельного приказа ФГИ. 

Благодаря изменениям в Уставе, новым исполняющим обязанности предправления ОГХК фактически-автоматически стала нынешний первый замглавы правления компании Ярослава Максименко, которая получила всю полноту власти на подписание контрактов и распоряжение активами, но при этом, не несет за это никакой юридической ответственности.

Секрет непотопляемости Я.Максименко предельно прост. Уже продолжительное время она имеет совместный бизнес с Валерием Омельченко — экс-депутатом от Партии регионов, зятем видного регионала времен Януковича и мужем судьи Хозяйственного суда Киева Виктории Джарты. Например, в ТОВ “СТАЛЕКС І ПАРТНЕРИ” Максименко ранее была директором и одним из совладельцев наряду с отцом В.Омельченко и матерью В.Джарты.

Исполнять обязанности главы правления ОГХК, пока неформально, поручено достаточно противоречивому персонажу, недавно специально введенному для этого в состав правления — Димитри Каландадзе По имеющейся информации, его кандидатура дважды подавалась на рассмотрение Кабинета Министров в качестве нового председателя правления ОГХК (по старой процедуре) и дважды была отклонена.

Отдельно следует отметить, что подписантом и инициатором всех последних кадровых решений фонда и новых редакций устава ОГХК является не кто иной как первый зам главы ФГИ Дмитрий Клименков.

Таким образом, имеем целый ряд достаточно явных тенденций:

• ФГИ, который не несет публичной ответственности за результаты собственной деятельности, не имея поддержки Кабмина, который несет такую ответственность — стал “эмансипироваться” от центрального органа исполнительной власти и проводить собственную политику, которая также публично нигде не заявлена и никем не легитимирована.
• Руководитель ФГИ Р.Умеров делегировал полномочия в сфере кадровой политики и управления госсобственностью своему первому заместителю Д.Клименкову, у которого, вместе с карт-бланшем “сверху”, явно имеется некий собственный бизнес-план и команда, которая готова его реализовать.
• Приватизация, на которой, как известно, специализируется грузинский реформатор Д.Каландадзе, теперь уже очевидно, коснется не активов ОГХК и входящих в нее предприятий, а их финансовых потоков.

Красноречивым подтверждением последних двух тезисов можно считать последние назначения в руководстве не только самой ОГХК, но также входящих в ее структуру Демуринского ГОКа и ЗТМК.

Кроме Д.Каландадзе, одним из неожиданных назначений в состав правления ОГХК стало возвращение туда Е.Перелыгина.

Пикантности ситуации придает не тот факт, что за последние два года это уже третье возвращение Перелыгина, а то что прошлая его отставка была инициирована бывшим руководством ФГИ и имела под собой серьезные негативные мотивы.

Официальной причиной для предыдущего увольнения было “нарушение условий контрактов”. Однако, если верить многочисленным публикациям в СМИ, за этой размытой формулировкой скрываются достаточно серьезные злоупотребления, такие как отгрузка титанового концентрата предприятиям страны-агрессора, которая осуществлялась даже не смотря на начало российской военной агрессии против Украины.

К слову, хотя правление и является коллегиальным органом, несущим солидарную и равно-распределенную ответственность, по результатам ранее упомянутого аудита за 2022 год был уволен только Иткин, а не весь его состав.

Как итог, после увольнения “по согласию сторон” главного по безопасности на ОГХК Г.Стельмаха, команда в составе сохранивших свои места в правлении Максименко и Каландадзе, а также снова назначенного Перелыгина, получила 3 из 4 голосов в нынешнем составе правления и теперь может принимать абсолютно любые решения.

Еще одним аномальным назначением можно считать приход И.Савчука на должность директора Демуринского ГОКа, подконтрольного ныне государству, ФГИ и ОГХК.

В различное время И.Савчук был не просто фигурантом, а обвиняемым сразу по нескольким криминальным производствам: будучи руководителем госпредприятия не подал декларацию о доходах (ЕРДР № 12017130240001576); задерживался в рамках уголовного дела о растрате госимущества в особо крупных размерах (ЕРДР № 12016130530000704).

Если обвинения по первому делу удалось избежать благодаря декриминализации соответствующей статьи УК, то приговор по второму делу Савчук не получил исключительно из-за начала войны — очередное судебное заседание с оглашением приговора было назначено в Северодонецком городском суде Луганской области на 14.03.22 года. К этой дате город был уже частично оккупирован.

После этого, стараниями схемотехников Журило и Перцева, Савчук был назначен директором филиала ВГМК где также быстро “отличился” и стал фигурантом еще двух уголовных дел: о присвоении имущества и нанесении убытков в особо крупных размерах, а также о служебном подлоге и растрате имущества при проведении закупок.

Расследование в криминальном производстве за № 4202204205000** от 25.08.2022 г. проводится следственным отделом Камянского районного управления полиции ГУНП в Днепропетровской области. 

Как нетрудно догадаться, из ВГМК Савчук был уволен со скандалом, но уже менее чем через год, снова оказался востребован Фондом госимущества в качестве госменеджера…

Для понимания истинного контекста этого странного назначения, необходимо обратить внимание на тот факт, что до национализации ДемГОКа 25% акций компании-собственника комбината контролировались в интересах все тех же Журило и Перцева некой номинальной акционеркой Светланой Ильтьо.

Через их же офшорные компании продукция ГОКа все эти годы поставлялась многочисленным дочкам, филиалам и партнерам российской титановой корпорации “ВСМПО-Ависма”, работающей на ОПК страны-агрессора. В ходе судебного процесса по изъятию ДемГОКа в пользу государства, именно С.Ильтьо была главным оппонентом Минюста и претендовала на остальные 75% акций, что означало бы полное номинальное владение комбинатом одним из офшоров из орбиты Журило-Перцева, а также выведение комбината из под санкций и фактическое дальнейшее сохранение под контролем россиян.

Таким образом, назначение И.Савчука является попыткой “отыграть” ситуацию с национализацией ДемГОКа и сохранить рычаги управления предприятием в руках Р.Журило и Ю.Перцева. Только вместо С.Ильтьо с ее офшорными держателями акций, посредником в реализации этого плана выступил ФГИ.

С ЗТМК, фактически, был повторен тот же фокус. Первым заместителем руководителя ЗТМК стала бывший финансовый директор ОГХК времен наибольших финансовых потерь за всю историю компании — Елена Кириченко.

Кроме того, что она была и есть “до мозга костей” человеком все тех же Журило-Перцева, именно с ее персоной связывают ряд “дембельских схем” скандальных экс-руководителей ОГХК, а именно, создание условий и неадекватное реагирование на невозврат валютной выручки “Bolwerk” и “Defessa”. Это, безусловно, “назначение года” в титановой отрасли!

Таким образом, на руководящие позиции ДемГОК и ЗТМК были назначены, казалось бы, давно “списанные” и окончательно дискредитировавшие себя кадры, явно связанные с экс-ТОП-менеджерами ОГХК Журило и Перцевым и бывшими владельцами этих национализированных активов.

Если по такому принципу Фонд планирует менять остальных руководителей на всех 65 государственных предприятиях, о чем было завялено ранее, то для реализации этого плана придется объявлять амнистию среди осужденных “хозяйственников”.

Но на этом новости не заканчиваются. По информации инсайдеров рынка, Максименко и Каландадзе в настоящее время находятся в активном поиске новых трейдеров для организации экспорта продукции. Приоритет отдается компаниям с восточно-европейской регистрацией и договороспособными бенефициарами.

К сотрудничеству, в частности, уже привлечена польская “Timr”, в состав акционеров которой входит некто Александр Лобач, представлявший в перелыгинские времена венгерский офшор “Sic Luceat Lux” и поставлявший титановый концентрат в Москву и Белгород.

Так что ждем в ближайшее время появления среди контрагентов ОГХК новых европейских компаний с давно знакомыми украинскими фамилиями и отработанными российскими связями.

С такой командой, профессиональными стандартами и подходами к бизнесу — новые скандалы, обвинения, расследования и отставки, это всего лишь вопрос времени. И время пошло…

Алексей ТОДОРОВ

Источник: https://ukrrudprom.ua/

2

27.11.20

Скандали та корупція. Що відбувається в Об’єднаній гірничо-хімічній компанії

Автор: Юрій Віннічук

27.11.20

БізнесЦензор розбирався, чому було звільнено керівника ОГХК Девіса та як фірми Журила-Мартиненка продовжують заробляти на держкомпанії.

АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» одна з перших зі списку великої приватизації. Вона може бути продана в 2021 році. Компанія оцінюється в сотні мільйонів доларів, її активами цікавляться великі міжнародні корпорації.

Водночас, з самого початку її створення навколо компанії відбуваються корупційні скандали, різні групи впливу боряться за операційний контроль над компанією. Їх цікавить можливість поставки енергоресурсів та пального по завищених цінах і викуп ільменіту за заниженими цінами.

На початку жовтня Фонд державного майна (ФДМУ), який управляє ОГХК, зі скандалом звільнив керівника компанії Пітера Девіса.

Щоб з’ясувати причини звільнення БізснеЦензор записав інтерв’ю з в.о. голови правління компанії Артуром Сомовим. Однак він відмовився його погоджувати. Тож ми вирішили своїми словами розповісти, що відбувається на цьому стратегічному державному підприємстві.

Що таке ОГХК?

На території України знаходиться 10-15% світових запасів титановмісних руд (ільменіт). Основні запаси знаходяться в смузі Житомирська — Київська — Черкаська — Кіровоградська — Дніпропетровська області.

Титановмісні руди використовуються в хімічні галузі — для виробництва пігментів, лаків, фарб, паперу. А також в металургії – з них виробляють титан, який використовується в авіабудуванні, автомобільній галузі, а також у виробництві медичних протезів.

Найбільшим виробником титанової руди (ільменіту) в Україні є АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК), акції якої належать державі в особі ФДМУ. ОГХК експлуатує Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (Житомирська область) та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська область).

Перший видобуває руду і переробляє її в концентрат, який використовується в хімічній промисловості. Другий комбінат виробляє ільменіт для виробництва титану.

Одним з основних споживачів ільменіту комбінатів є найбільший виробник титану – російська група ВСМПО Авісма. В Україні продукцію комбінатів купують АрселорМіттал Кривий Ріг (входить в корпорацію ArcelorMittal індійського бізнесмена Лакшмі Міттала), Метінвест (належить Рінату Ахметову і Вадиму Новінському), «Запорізький титаномагнієвий комбінат» (ЗТМК, контролюється ФДМУ), Сумихімпром (належить державі, але контролюється менеджментом Дмитра Фірташа).

Як Мартиненко і Журило взяли ОГХК під контроль

З 2004 року структури олігарха Дмитра Фірташа орендували майнові комплекси обох комбінатів. Сировина з цих комбінатів йому потрібна для завантаження потужностей «Кримського титану», який олігарх придбав у держави. Повну концентрацію акцій компанії він завершив в 2012 році. У перспективі Фірташ хотів приватизувати і рудні комбінати ОГХК, що були сировинною базою для Кримьского титану.

Однак в 2014 році, після Революції та зміни влади, ФДМУ розірвав з Group DF Фірташа договори оренди майнових комплексів Іршанського та Вільногірського комбінатів. В серпні того ж року він передав їх на баланс новоствореної ОГХК.

Через місяць ОГХК очолив Руслан Журило. Він був призначений за протекцією впливового на той час народного депутата Верховної ради Миколи Мартиненка.

Журило був заступником гедиректора Східного гірничо-збагачувального комбінату. Це державне підприємство з видобутку уранової руди, входило в сферу інтересів Миколи Мартиненка.

У січні 2017 року Національне антикорупційне бюро (НАБУ) затримало в.о. голови ОГХК Руслана Журила, його заступника і начальника відділу продажів і маркетингу ОГХК. За даними НАБУ, затримані завдали шкоди компанії на 300 млн грн.

Журило. На задньому плані — Мартиненко

За даними НАБУ, в 2014 році Журило разом зі своїм заступником з комерційних питань Юрієм Перцевим розробили план з продажу продукції підприємства (ільменітовий, рутиловий, цирконієвий, дистен-саліманітовий концентрати) пов’язаним іноземним компаніям за заниженими цінами, з подальшою реалізацією такої продукції кінцевим споживачам уже за ринковими цінами.

Для реалізації цієї схеми вони залучили громадянина Австрії Вольфганга Вільгельма Ейбергера — міноритарного акціонера українського Діамантбанку (належав Мартиненку та Давиду Жванії), керівника компаній Bollwerk і Steuermann.

Окрім того, Журило залучив ще одну компанію для перепродажу продукції ОГХК за заниженими цінами — Adelis Trade LLP (Великобританія), яка була зареєстрована в січні 2015 року, відразу після укладення держкомпанією контрактів з Bollwerk.

Реальним власником Adelis стала інша британська компанія — First Railway Company LLP, яка опосередковано пов’язана з Журилом і його замом.

Паралельно менеджмент компанії поставляв на ОГХК через підконтрольні компанії природний газ, електроенергію, нафтопродукти. А також віддав підряд своїм структурам з надання послуг логістики.

В 2017 році у зв’язку зі звинуваченнями у корупції Журило був відсторонений від виконання обов’язків голови правління ОГХК. Тимчасово виконуючим обов’язки компанії було призначено його першого заступника Олександра Гладушка, який був креатурою Журила.

Компанії пов’язані з Мартиненком-Журилом продовжили викуповувати продукцію ОГХК, надавати послуги з логістики та постачати енергоносії і паливно-мастильні матеріали.

Хто такий Пітер Девіс?

Гладушко виконував обов’язки голови компанії до березня 2020 роки, поки ФДМУ не призначив нового в.о. голови правління ОГХК Михайла Макарова.

Але вже 25 травня ФДМУ звільнив Макарова за власним бажанням через стан здоров’я. В.о. голови правління став його перший заступник Пітер Девіс.

За декілька днів до цього Фонд змінив склад правління ОГХК. Серед іншого, заступником і тимчасово виконуючим обов’язки голови правління став Артур Сомов.

Обох менеджерів поєднує робота в структурах Дмитра Фірташа, який до 2014 року контролював Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК.

Девіс працював в міжнародних корпораціях, включаючи Glencore AG (Швейцарія) і Central European Media Enterprises (США).

Девіс також був членом наглядової ради банку «Кліринговий дім». А до 2013 року, за даними НБУ, Девіс був гендиректором та співвласником компанії ТОВ «Промислова група «Монієр», якій належало 50% «Клірингового дому». Насправді банк належав бізнес-партнерам Фірташа. Контрольний пакет акцій належав сестрі Сергія Льовочккіна – Юлії. Іншим співвласником був Іван Фурсін, давній бізнес партнер Фірташа.

Водночас Артур Сомов був фінансовим директором компанії «Карпатигаз», яку ЗМІ пов’язували з Фірташем. У 2011 році Укргазвидобування (УГВ), коли її очолював менеджер Фірташа – Юрій Борисов, підписала з «Карпатигаз» договори про спільну діяльність (СД) в сфері видобутку газу. В результаті компанія стала найбільшим партнером УГВ за договорами про СД. Перед роботою в ОГХК Сомов деякий час працював фінансовим директором «Укренерго».

За словами Сомова до роботи в ОГХК вони з Девісом не перетинались, хоч і мали багато спільних знайомих.

Хто такий Артур Сомов?

У жовтні БізнесЦензор записав інтерв’ю з Артуром Сомовим, яке в результаті ним не було погоджено. Тож ми вирішили своїми словами переказати почуту інформацію (у розпорядженні редакції є запис розмови).

БізнесЦензору Артур Сомов розповів, що в 2007 році він стояв біля витоків компанії «Газтек», яка мала стати газотранспортним холдингом, де по 30% належало б росіянам, німцям і українцям.

Паралельно група Group DF Дмитра Фірташа почала скуповувати облгази. Після покупки активів у Олега Бахматюка, люди Фірташа зробили «Газтеку» пропозицію «від якого не можна було відмовитися». Тоді Сомов познайомився з Іваном Фурсіним.

Сьогодні Газтек володіє групою облгазів Фірташа під брендом «Регіональної газової компанії» (РГК). Засновниками Газтека в 2001 році були Валентина Хара і Віталій Карпенко. Сьогодні акції ПАТ «Газтек» розподілені між п’ятьма кіпрськими компаніями і ТОВ «Амсет», де кінцевим бенефіціаром вказаний Дмитро Фірташ.

Працювати фінансовим директором в «Карпатигаз» Сомова запросив Михайло Сірий, якому належало 10% компанії (помер в 2015 році). Сомов каже, що не знає, хто був бенефеціаром компанії.

З 2017 року він працював фіндиректором держоператора магістральних електромереж НЕК Укренерго. Пішов з компанії через те, що не склалися стосунки з керівником компанії Всеволодом Ковальчукіом (був керівником Укренерго з 2015 по 2020 рік).

За словами Сомова, початку квітня 2020 року «друзі-друзів» познайомили  його з Девісом, який запропонував увійти в його команду і стати заступником у ОГХК.

Після зустрічі з главою ФДМУ Дмитром Сенниченко і його замом Сергієм Ігнатовським кандидатуру Сомова схвалили. З середини травня він почав працювати в ОГХК.

Чому Девіса звільнили зі скандалом?

На початку жовтня Фонд держмайна звільнив в.о. голови правління ОГХК Девіса після чого його місце зайняв Сомов.

«ФДМ на підставі отриманих фактів про порушення т.в.о. голови правління ОГХК Пітером Девісом умов трудового контракту, викладених, в тому числі, у багатьох зверненнях народних депутатів України, Служби безпеки України та членів правління ОГХК про можливе заподіяння шкоди майновим інтересам держави, видав наказ про його звільнення «, — йдеться в прес-релізі Фонду.

Сомов розповів нам деталі причин звільнення Девіса.

З 2015 року, коли компанією керував Журило, основний обсяг продукції ОГХК продавався трьом компанія: Bollwerk (Австрія) Defeca і «Імекс Мінералс». Всі три пов’язані з колишнім народним депутатом Миколою Мартиненком і колишнім керівником ОГХК Русланом Журило.

Продукція ОГХК продавалася дешевше світових цін від $20 до $100 на тонні, в залежності від виду. Щомісяця компанія недоотримувала $1-1,5 млн прибутку.

З приходом нової команди в травні 2020 року, після звільнення Гладушка, список покупців було розширено.

Але при цьому на компанії Журило-Мартиненко тривали відвантаження ільменіту.

Паралельно афілійовані з попереднім менеджментом компанії продовжували постачати енергоресурси, паливно-мастильні матеріали і надавати послуги логістики.

За словами Сомова, департамент закупівель ОГХК, який очолювала креатура Девіса — Алла Писана, спеціально гальмував процедуру зміни постачальників. У жовтні, коли БЦ розмовляв з Сомовим, компанія ще не поміняла жодного постачальника. Крім того, ОГКХ сформувала борги перед ними.

З логістики борг на 12 жовтня становив 11 млн грн, з електроенергії — 41 млн грн, паливно-мастильних матеріалів — 7 млн ​​грн.

Електроенергію і газ компанії поставляє трейдер «Енерджі трейд груп» (пді брендом ETG). Це трейдер газу, до створення якого мав відношення Руслан Журило. Договір поставки енергоресурсів з ETG діє до кінця 2020 року.

У той же час борги перед ОГХК формували і покупці ільменіту, які працювали з пост оплатою. Компанії Bollwerk і Defes перестали розраховуватись з ОГХК і сформували заборгованість за продукцію в розмірі 1 млрд грн (близько $40 млн).

Через це ОГХК припинила відвантаження продукції на адресу компаній Журило-Мартиненка.

Але в середині вересня з ініціативи Пітера Девіса компанія знову почала концентрувати продажі через «Імекс Мінералс». Тоді тільки за два тижні з «Імексом» було укладено контрактів на 120 млн грн.

У той же час, Девіс наказав припинити відвантаження продукції на інші компанії, які внесли 100-відсоткову передоплату. Наприклад, компаніям Керам Плюс, MCD. Вони почали скаржитися в ФДМУ через народних депутатів і напряму.

У підсумку, заступник голови ФДМУ Денис Кудін 30 вересня звернувся до Девіса з пропозицією піти на лікарняний на час службового розслідування.

Наступного дня Девіс забрав у менеджменту електронно-цифрові підписи. З їх допомогою він хотів списати гроші на користь «Імекс Мінералс». Мова про 36 млн грн і $1 млн. Кудін з ФДМУ наказав Сомову заморозити всі рахунки і відвантаження.

На наступний день охорона, за наказом Девіса, не пустила в офіс ОГХК членів правління. Паралельно Девіс поїхав до відділення одного з держбанків, щоб особисто списати гроші з рахунків компанії на користь «Імекс Минералс». З банку зателефонували до ФДМУ і розповіли про ситуацію.

Після цього представники ФДМУ і СБУ приїхали в банк і вручили Девісу наказ про звільнення.

За інформацією БЦ, Девіс залишив територію України. Станом на початок жовтня він перебував у Лондоні. Ми намагалися зв’язатися з Девісом, проте він не висловив бажання прокоментувати своє звільнення.

Чи поставляла ОГХК ільменіт в окупований Крим на Кримський Титан?

Не під запис у Фонді держмайна в жовтні 2020 року розповідали, що при колишньому керівництві ільменіт з ОГХК поставлявся через посередників в окупований Крим на Кримський титан Фірташа.

Через санкції підприємство виявилося відрізаним від сировини.

Як ільменіт потрапляв до Криму? Судно з ільменітом завантажувалося в українському порту, йшло в напрямку Новоросійська, там воно вимикало транспондер і без маяка прямувало в окупований Крим.

За іншою схемою, судно з українським ільменітом прямувало до Єгипту, де руда перевантажувалася на інший корабель і пливла до Криму з іншими документами.

Такі звинувачення були озвучені ще в 2016 році. Тоді ОГХК спростовувала цю інформацію.

Сомов відмовився коментувати поставки ільменіту на Кримський титан при колишньому керівництві, зазначивши лише, що в цей період завод продовжував працювати.

У той же час, нове керівництво компанії також було звинувачене в тому, що ільменіт ОГХК поставляється на Кримський титан.

У серпні 2020 року, вже при керівництві Девіса, кілька видань (Миротворець, Укррудпром, Дєло) синхронно опублікували інформацію про те, що ОГХК поставляла сировину в Крим через німецьку компанію ITS International Trade. ОГХК на сайті ФДМУ назвала цю інформацію фейком.

Схема виглядала наступним чином: в порту Одеси судно завантажувалось ільменітом і пливе до турецького порту. Там сировину перевантажують на інше судно, яке йде з Сирії до Криму.

Це розслідування могло з’явитися з подачі попереднього керівництва ОГХК, при якому ільменіт за схожою схемою поставлявся в окупований Крим.

Сомов в нашій розмові спростував поставки на Кримський титан. При цьому, це не скасовує той факт, що ОГХК не взмозі контролювати, кому в кінцевому підсумку буде поставлена ​​руда, яка відвантажується на посередників.

Джерело: https://biz.censor.net/