Бізнесмен Ігор Коломойський дав велике інтерв’ю журналісту Дмитру Гордону в трьох частинах (ось перша, друга і третя частини). Ми вибрали з їх розмови головне і намагалися не повторювати те, що місяць тому Коломойський уже розповів Соні Кошкіній (ось перша і друга частини їх розмови).

Про перший заробіток

Ми, я думаю, років 10—11 нам було, зібрали пляшки на стадіоні після матчу — ми жили неподалік від “Метеора” [стадіон у Дніпрі], а потім здали їх. Ну, тобто ніч переночували вони там — у балці, у нас було затишне місце, бо якщо б батьки дізналися, був би великий скандал. А потім ми зранку пішли і відкопали ці пляшки. Здали їх — і на морозиво було.

Про ідею очолити Дніпропетровську облдержадміністрацію

Запропонував [очолити Дніпропетровську область як голова облдержадміністрації у 2014 році] насправді я. Це була моя ідея, яку ми обговорювали з [Юрієм] Луценком і з [Олександром] Третьяковим. Потім вони її донесли до [Юлії] Тимошенко, а вона була тоді в урядовому штабі. Вони обговорили це з [Олександром] Турчиновим [з 23 лютого в. о. президента] і [Арсенієм] Яценюком [з 27 лютого прем’єр-міністр]. Комусь сподобалася, комусь не дуже сподобалася, але як ідея вона пройшла. І мені передзвонили, потім запитали, чи правда. Спочатку Тимошенко запитала, потім Турчинов. І він сказав: “Все, приїжджай забирати посвідчення”. Була безвихідна ситуація. [Коломойський очолив область 2 березня 2014 року].

Про цивільний конфлікт на Донбасі

Я не можу сказати, що це громадянська війна [зараз на Донбасі], я скажу: громадянський конфлікт, який не виходить за межі Донецької і Луганської областей… Його спровокувала, підігріває, підтримує Росія, але в основі — велика кількість саме жителів Донбасу. Країні потрібні мир та внутрішня єдність. Все інше у нас є.

Про всіх президентів України

Леонід Кравчук [1991—1994]. Засновник української держави. З великою повагою ставлюся. Там, де ніхто не чекав, він вчинив подвиг. Комуністичний функціонер. Те, що століттями не могли зробити кращі сини і дочки країни, — він зробив.

Леоніда Кучма [1994—2005]. Розквіт країни припав на 10 років його президентства. Але це не його заслуга. Розквіт був не всупереч йому і не завдяки йому.

Віктор Ющенко [2005—2010] — це хороший приклад для президента України.

Віктор Янукович [2010—2014] продовжував олігархічну модель. Я з пошаною ставився до Януковича, але його дії як президента — це компетенція суду. Зараз краще з ним не зустрічатися.

Петро Порошенко [2014 — теперішній час] — чинний президент, потрібно акуратно, щоб не делегітимізувати обрану владу. Його обрали чесно, але протримався він максимум рік. Проблема в тому, що він став президентом і не перестав бути олігархом. Не втримався. Занадто великими були спокуси. Та ще й оточення — почет надів йому на голову корону.

Про Володимира Парасюка

Володимир Парасюк [позафракційний депутат, екс-боєць добровольчого батальйону “Дніпро-1”] — це не моя людина. Це національне надбання. Я не знаю, ким був його батько та чи був він в охороні “Буковеля”. Поки нас [депутат “Народного фронту”, екс-комбат “Дніпро-1” Юрій] Береза не познайомив, коли я вже був губернатором, я його не знав. Але його полум’яна промова змусила Януковича виїхати. Як мені казав [екс-депутат Верховної Ради, один з керівників ВО “Свобода” Ігор] Кривецький, Парасюк скористався моментом і вийшов на сцену, коли будо затишшя, і видав промову, яку він підслухав у [керівника ВО “Свобода” Олега] Тягнибока і Кривецького.

Про інших олігархів

Рінат Ахметов грає за правилами. Думаю, він багатший за мене. Я не шкодую про це. У нас хороші стосунки. Вміє підлаштуватися під будь-яку владу. Контролює 30% ВВП країни. Може зробити в будь-який момент кризу в країні. Не буде цього робити, але може.

Віктор Пінчук не прагне керувати. Він не проти впливати, але життя за вплив не віддасть.

З Дмитром Фірташем я мало знайомий.

Сергій Льовочкін. У нього хитрість превалює над розумом. Я не вважаю, що він вправний політик. За пʼять років не зміг вибудувати нічого в “Опозиційному блоці”. Хитрість — це або показник розуму, або показник не розуму. Вони народили Вадима Рабіновича [екс-депутат “Опозиційного блоку”, разом з Юрієм Бойком керує “Опозиційної платформою — За життя”], а потім пішли до нього зі спущеними прапорами.

З Віктором Медведчуком ми давно не спілкувалися. Востаннє — в 2014 році. Для мене він був партнером [Ігоря] Суркіса. Зараз він не впливовий в Україні. Можливо, в Росії. Скільки б відсотків було у Медведчука, якби провели електоральне опитування? Мало. Що таке його вплив? Якщо Володимир Путін йому довіряє — це негативний вплив, це токсичність.

Немає в країні людей, які б тримали “контрольний пакет” [держави]. [Медіа] досить культивувати цю ідею. Я вважаю, що [медіа] впливовіші, ніж деякі міністри. [Президент “Кернел Груп” Андрій] Веревський входить до переліку людей, у яких є контрольний пакет? А [власник “Миронівського хлібопродукту” Юрій] Косюк? Ні? А вони будуть багатші за деяких знаних “олігархів”. Є величезна кількість… людей, яких ніхто не знає, тому що вони не висовуються.

Нам не потрібні швейцарські закони. У нас прекрасне законодавство. Так, воно не виконується. Просто у нас така ментальність. Питання [про те, як жити, не вирішене] у нас всередині, а не зовні. Не треба поспішати. У Біблії написано, що [Мойсей водив своїх одновірців по пустелі] сорок років, поки не помер кожен, хто народився в рабстві. Нам трохи залишилося. Потерпимо. Народяться покоління, які дивляться на життя по-іншому. Я 1963 року народження. Все наше життя пройшло за [радянськими] правилам, яких ми з вами вимушено або невимушено дотримувалися: від коробки цукерок дільничному лікарю до трьох рублів даішнику. І так [жили] усі сорок мільйонів.

Катерина КОБЕРНИК, Євген СПІРІН, Гліб ГУСЄВ