За передвиборчими баталіями з поля зору випав цікавий указ Президента про “Положення про Координаційний центр забезпечення взаємодії з Кабінетом Міністрів України”. У соцмережах його вже назвали спробою створити паралельний уряд.

З-проміж завдань Координаційного центру варто виділити підготовку пропозицій щодо зупинення дії актів Кабінету Міністрів з мотивів невідповідності їх Конституції, участь у підготовці пропозицій щодо планування реформ та сприяння їх узгодженому впровадженню Кабміном.

Центр має право не лише долучатися до роботи комітетів Верховної Ради, урядових комітетів Кабінету Міністрів, колегій органів виконавчої влади, але й користуватися інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами. Керівник центру підпорядковується безпосередньо Президентові, а призначає і звільняє його з посади глава Адміністрації Президента.

Ця структура фінансуватиметься з бюджету, матиме свій штат, проте зі старту виникає питання щодо конституційності її діяльності. У нас вже є Рада реформ, якою опікується заступник глави Адміністрації Дмитро Шимків. Цей орган радше платформа для обговорення реформ. А зараз ми бачимо спробу під виглядом Координаційного центру створити щось подібне до паралельного уряду.

Адже судячи із завдань нового утворення, координатори будуть не лише пропонувати законопроекти, але й матимуть можливість втручатися в роботу уряду. Що викличе протидію з боку урядовців. Або не викличе, якщо Арсеній Яценюк згоден залишатися на посаді у ролі підшефного Банкової.

А саме так і виглядатиме, адже у нас парламентсько-президентська республіка, де уряд є коаліційним, прем’єра призначає парламентська коаліція, а не Президент, уряд звітується перед депутатами. В Президента зовсім інші функції, не менш важливі, вистачило б сил їх виконати. Звідси питання: навіщо Банкова втручається у сферу, за яку відповідає уряд?

Відповіді може бути дві. Перша — втілюється сценарій повзучого розширення повноважень Президента за схемою “контролювати все”, у тому числі структурні переформатування всередині Кабміну та кадрові рішення. Схоже, що тепер наміри прем’єра посунути Володимира Демчишина з посади міністра ПЕК приречені на провал. Так само, як і будь-які спроби Яценюка ущемити інтереси осіб, наближених до Банкової. На думку експертів, у першу чергу це стосується сфери енергетики.

Друга відповідь — Банкова готується до відставки Яценюка. Не на осінь, а ближче до весни, коли Арсенія Петровича дістане втручання в роботу уряду усіляких координаторів і він сам грюкне дверима. Зараз відправити у відставку Кабмін, навіть з урахуванням майже нульового рейтингу прем’єра, означатиме власними руками розвалити коаліцію. “Народний Фронт” відставку не підтримає та не дасть голосів за можливого наступника Яценюка. Тому, не виключено, обрано тактику поступового “видавлювання” Арсенія Петровича та його команди. Питання: як довго він це терпітиме.

З одного боку, можна показувати координаторам на двері з рекомендацією пошукати, де про них написано в Конституції. Але це призведе до війни між урядом і Президентом. Як тут не згадати комічну історію помаранчевих часів, коли Ющенко з Тимошенко не могли поділити літака. З іншого — Яценюк може обміняти своє прем’єрство на згоду терпіти над собою “цензора”, якого водитимуть за носа або відверто підставлятимуть. Але навряд чи це довго можна буде робити. Особливо, якщо процес відставки дійсно запущено.

Юрий ВАСИЛЬЧЕНКО

Деловая столица