Панаєхалі! Гастарбайтери окуповують українські телеканали. Може, то й справді їх особиста справа — каналів та арбайтерів. Але ж вони «окуповують» і наші мізки.

Чесно кажучи, дивитись це можна, якщо нічого робити. А ще можна дивитись, щоб зрозуміти, до якого жалюгідного стану ми дійшли. «Большая политика с Евгением Киселевым». Ось приїхав «зірковий» телеведучий «із самої Москви». Навіщо? Демократію нам впроваджувати? Державу розбудовувати? Та ні. «Бабки» зрубити!

Задля нього зібрали величезну аудиторію в студії. Народ. Депутати. Спікери та екс-спікери. Міністри та прем»єри. Кандидати в президенти. Сидять тихенько на лавах. Тягнуть, як школярі, руки: «Мене! Мене спитайте!» А він по черзі викликає цих школярів «до дошки». Влаштовує іспити. Ставить «наводящіє» запитання. Розповідає, як там «у Франції». Чи ще десь у Америці.

«Зірковий» вчитель виказує певну, і досить непогану, обізнаність у наших українських політичних справах. Безпомилково називає посади політиків та урядовців. Велічаєт іх по імєні-отчєству (за «бабки» и не такое можно выучить! — напевне, думає телеведучий). А вони сидять — такі задоволені! Й водночас принишклі. І знову тягнуть руки: «Мене спитайте!» Слухають Кісєльова, як суворого, але справедливого вчителя — Литвина б так на засіданнях слухались!

А трибун тут кілька. І ніхто їх не блокує. Боронь Боже! От як викличе Кісєльов — тоді й виходять. Задиркуватий зазвичай, мов молодий півник, екс-скпікер Арсеній Яценюк на програмі у Кісєльова виглядав учнем, правда, старшокласником, коли телеведучий надавав йому слово. Навіть вчительські нотки проривались у Арсенія: «Ви цього не знаєте? А я вам скажу!»

Войовничого, теж зазвичай, пана Олега Тягнибока ведучий Кісєльов, викликавши «до дошки» разом з його опонентом Юрієм Мірошниченком, просто «розводив». Він обох їх «розводив». Тягнибок з Мірошниченком «с места в карьер» зійшлися у словесному рукопаші так, що не тільки опонента, а й самих себе не чули.  Кісєльов же стояв і посміхався: «Ну, что с таких политиков возьмешь!».

І отака майже п`ятигодинна комедія з 21.30 триває щоп»ятниці. Потім повторюється у суботу — з ранку і майже до півдня. До Євгєнія «весь вечер на манеже» був Савік. «Бабки» зрубив — пішов далі. А от «свій», Андрій Данилевич, на цій же програмі чомусь не втримався. Чому?

Я на хвилину тільки уявив: український телеведучий, наприклад, Микола Вересень, приїздить до Москви — і там на каналі «Россия» його просять-благають вести щотижневий (!) пятигодинний(!) прямий (!) ефір «Велика політика з Миколою Вереснем».

Микола погоджується. Звичайно, як і Кісєльов, за хороші «бабки». В студію до ньго привозять «народ» з усієї Росії, приходять численні депутати Держдуми, міністри з уряду, може, й сам прем»єр Путін.

Микола бере мікрофон і починає політичне телешоу: «Шановні панове! Ми зараз з вами поговоримо, кого б вам (з моєю допомогою) обрати Президентом Росії. Ви можете говорити російською мовою, українською — як вам зручно. Я, наприклад, вже два роки мешкаю у Москві, весь час спілкуюся українською мовою — і ніяких утисків та незручностей не відчуваю», — промовляє він вишуканою ураїнською мовою, Микола це може, й з відповідними, як у Кісєльова, інтонаціями.

Гості студії у Москві зачаровано дивляться на Миколу, все чудово розуміють. І так само, як і гості студії у Києві, тягнуть до Миколи руки: «Меня! Меня спросите!» Іноді чути: «Мене спитайте! Мене!»

Чому українських телеведучих-гастарбайтерів немає у Москві, то окрема розмова: а) не потрібні, б) може, не дуже «зіркові» — але якщо не потрібні, то і «зірковість» ні до чого. Але чому українських телеведучих, подібних великих шоу, немає на українських же телеканалах? Їх в принципі немає? Чи ніхто їх не шукав? Якщо хтось надумає пошукати, можу порадити: зверніться, наприклад, до «Вечірнього кварталу» — хлопці з Кривого Рогу вам (і нам, глядачам) таке політичне телешоу влаштують!

А якщо, за інерцією, йти на уклін до тих же російських телегастарбайтерів, то можна далеко зайти. Навіть до того, що попрацювати президентом країни будемо з Росії гастарбайтерів запрошувати.

(Если что непонятно, я переведу!)) — так я закінчив матеріал, звертаючись до російських читачів. Але вони обмежились кількома коментами, та й то не по суті. Мабуть, нічого було відповісти.))

http://ungaz.info

рисунок: rusmir.in.ua