Маршрути Анісімовських

До очевидного факту про контроль вже колишнього “смотрящего” Євгена Анісімова над ринком пасажирських перевезень Запоріжжя додамо ще один: цей контроль над ринком перевезень охоплював всю область.

В минулому році, після подорожчання проїзду, “Наші гроші. Запоріжжя” розповідали про кінцевого вигодоотримувача пасажирських перевезень по Запоріжжю. Не дивно, що ним виявився Євген Анісімов, ще два роки тому “смотрящий” за регіоном від Януковича, а нині вже в статусі “екс” і “розшукується”

Як вдалося тоді дізнатися, в більшості міських фірм-перевізників в 2011-2012 роках з’явилися нові співвласники, як то Сергій Котляров, Сергій Кондратюк і Віталій Остапенко. Про зв’язок новоприбулих бізнесменів з Анісімовим ми зробили висновки по їх попередній історії бізнес-стосунків з Анісімовим. Що висновки були правильними пізніше частково підтвердилося, оскільки з’ясувалося, що Котляров – це родич Анісімових, Остапенко – взагалі працює звичайним водієм в них.

Але однозначні і безапеляційні відповідні дало нещодавнє судове рішення по справі про зловживання службовим становищем вже колишнім начальником Управління з питань транспортного забезпечення і зв’язку Запорізької міськради Юрія Дроздова. Наприкінці червня його засудили до п’яти років позбавлення з дворічним випробувальним терміном.

Дроздову інкримінували зловживання службовим становищем в контексті створенні навмисних перешкод роботі фірм-перевізників (незаплановані перевірки умов виконання договору, затвердження права одностороннього розриву договору…) з метою змусити їх ділитися прибутком. Переоформлення частини капіталу фірм на підставних осіб мало забезпечити поступливість засновників.

Так от, цими підставними особами і були вищезгадані Котляров, Остапенко і Кондратюк. А переговори проводили, зокрема, і у відомому “золотому офісі” Анісімова по вул. Патріотичній, 7-а, яке фактично через фірму “Укрбудформат” належить Людмилі Котляровій.

Арешт восени 2013 року Євгена Анісімова і падіння вертикалі Віктора Януковича на початку 2014 року заклали камінь до нового протистояння на ринку перевезень, зокрема, і через судову систему.

Але в госпсудах колишнім співвласникам перевізників скасувати входження до статутного капіталу Людей Анісімова не вдалося. Деякі справи в взагалі залишили без розгляду, деякі позитивні рішення на користь колишній власників люди Анісімова скасували в апеляційній інстанції, що затверджував Вищий госпсуд.

Натомість, одним махом визнав незаконність входження людей Анісімова в статутний капітал Орджонікідзевський райсуд в справі Дроздова, задовольнивши тим самим відповідні цивільні позови ображених. І хоча відповідне рішення суду прийнято ще 23 червня, на час публікації матеріалу структура власності фірм-перевізників не змінилася. Ну і питання велике, чи зміниться? Адже на рішення суду стосовно задоволення цивільних позовів подано апеляцію.

Але є ще одна несправедливо забута вагома частина ринку, з ідентичними схемами – внутрішньообласні маршрути.

За інформацією облдержадміністрації таких нараховується 345 (міжміські та приміські маршрути). Їх обслуговує лише 34 перевізника. Третина припадає на приватних підприємців, які обслуговують по декілька маршрутів в своїх районах. Є ще декілька маленьких перевізників, як то мелітопольці Іван Ткач і Сергій Вінтерман, кожен з яких володіє половиною в ПП “Транзит” і ПП “Рейс” відповідно. Ну а партнером в обох фірмах виступає Микола Волик, який володіє половиною ТОВ “АТП АСА”.

Та серед переліку можна чітко виділити частину фірм-перевізників, які через вже вищезгаданих Котлярова, Остапенка і Кондратюка безсумнівно контролювалися Анісімовим.

Так, нинішнім співвласником восьми фірм є Сергій Кондратюк (ТОВ “Автобусний Парк”, ТОВ “Автопідприємство “Авто-Січ”, ТОВ “Автотрейд-ХХІ”, ТОВ ” Еталон – 1″, ТОВ “Профтаксі 1”, ТОВ “Феникс-авто”, ПП “Автосвіт”, ПП “Трансагро”). Частки в 50-61% в кожній з них він у всіх отримав протягом 2012 року.

Остапенко в 2011 році став співвласником ТОВ “Альфа транс “, ТОВ “Транспортна компанія “Гранд-авто”  і ТОВ “Таксомоторна компанія”.

В свою чергу, Котляров  в 2011 році отримав половини статутного фонду у ТОВ “Приміські сполучення” і ТОВ “Альянс-авто”. При цьому останнім до входження в капітал Котлярова володів одноосібно Ігор Здорик, якого залучили до злочинної групи як багаторічного фахівця в цьому бізнесі і який виконував функції посередника. Він також був фігурантом тієї ж справи, що і Дроздов і отримав умовне покарання.

Деякі вищевказані обласні фірми-перевізники безпосередньо фігурують у справі Дроздова. І знаючи методику та фігурантів не має сумнівів відносно отримання контролю на іншими учасниками цього ринку.

Можна припустити, під час “царювання” в регіоні Євгена Анісімова до цієї групи входили ще декілька фірм, власники яких однозначно мали зв’язок з людьми Анісімова чи і ним самим безпосередньо. Враховуючи зміну влади, можливо ці перевізники і віддалилися від екс-“смотрящего”. Відтак мова йде про наступні фірми:

ТОВ “Запоріж-лідер-ХХІ”, оскільки співвласник фірми Юрій Максименко був співвласником “Альфа-транс” до заходження в нього Остапенка.

ТОВ “Сігматранс”, оскільки його власник Олег Куценко є співвласником  та директором фірм “Авто-Січ” і “Еталон-1” разом з Кондратюком.

ТОВ “АТП-12307”, яким володіють Денис  та Орина Катюха, Валерій Принцовський. На “АТП-12307” записана частина ТОВ “Автобусний Парк”, в якому серед власників значиться також Денис Катюха і Сергій Кондатюк. Директором обох фірм є Принцовський.

Таким чином, навіть не враховуючи останніх трьох фірм, Анісімов через своїх людей контролював 14 перевізників, які обслуговують 256 маршрутів. Нагадаємо, із 345, тобто три четверті внутрішньообласних маршрутів. Багато з них найжирніших – до курортних міст і селищ, між найбільшими містами області (розподіл перевізників за маршрутами дивіться тут).

Також серед списку внутрішньообласних перевізників є ще одна групка, маленька нині, але досить впливова раніше.

Мова йде про родину Іванових (не плутайте з депутатом міськради Андрієм Івановим) – акціонерів ПАТ “Запоріжавтотранс”, яке володіє всіма автостанціями по області. Їм напряму належать ТОВ “АТП 12309”, ТОВ “Гуляйпільське АТП 12338” і ТОВ “АТП “Транспортник”.

Нішовий монополізм родини Іванових заклав ще Євген Іванов, який очолював Запорізьке обласне автотранспортне управління, а пізніше тоді ще державний “Запоріжавтотранс”. Його син, Ігор Іванов, також в 2003-2006 роках очолював обласне автотранспортне управління.

Що цікаво, керівник “Запоріжавтотрансу” Ігор Іщенко  є співзасновником обласної організації роботодавців “Автомобіліст”, яка зараз фігурує у справі стосовно вимагання хабарів від мелітопольських перевізників в 2009-2010 роках.

Ну і ще один штрих – свого часу співзасновником спілки “Автомобіліст” виступав  Сергій Степаненко. В показах потерпілі перевізники називали його правою рукою Іванова, який був куратором мелітопольського ринку перевезень.

Але це було раніше. Нині Степаненко — партнер Віталія Остапенка по “Таксомоторній компанії” і значиться директором “Профтаксі 1”, половиною якого володіє Сергій Кондратюк. Окрім цього, деякий час Степаненко був співвласником “Автосвіту”, в якому його частка в 2012 році відійшла Сергію Кондратюку.

Тож захоплював ринок перевезень Анісімов, в тому числі, і за рахунок підконтрольних Івановим перевізників.

Прес-конференція Ірини Комісар

Ну а підсумовуючи зазначимо, що представник “Команди Анісімова” Ірина Комісар і зараз заперечує контроль свого шефа над ринком перевезень. Вона вказує на інших людей. Відбуваються певні процеси з перерозподілу ринку. До приходу Анісімова “хрещеним батьком” на цьому ринку був Іванов…  І тут, насправді, не має різниці хто яке місце займає в цьому калейдоскопі. Головне інше – мовчазна згода будь-якої влади в тому, що для роботи на ринку перевезень потрібно ділитися. Хто і з ким – то вже питання політики, заручником якої кожного дня стає наш гаманець.

http://zp.nashigroshi.org

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.

Комментарии закрыты.