Коли загинула Валентина Семенюк-Самсоненко, я вже це писав. Напишу ще раз, чому життя голови фонду держмайна є таким важливим. Продали підприємство за безцінь? Ну і що, все ж було законно! Фонд держмайна розпорядився, бізнесмен купив. Які претензії до бізнесмена? Які підстави вважати, що він не є добросовісним покупцем?

Ну, так, ціна занижена, усі це бачать. Але хто доведе, що це не проста помилка ФДМУ, що це не просто неправильно складений алгоритм продажу, що тут мав місце злочинний УМИСЕЛ?

І тут лише покази свідків, керівництва Фонду, можуть бути доказами. Що хтось — президент, прем’єр, голова РНБО, просто зять президента — дзвонив, погрожував чи підкупав. Словом, впливав на голову ФДМУ, тим самим підштовхуючи його до незаконних дій з заниження ціни активів.

Смерть голови ФДМУ робить нинішніх власників приватизованих за безцінь підприємств практично стовідсотково захищеними від спроб переглянути такі угоди. А у іншому випадку у нас не буде жодної можливості в законному порядку довести незаконність продажу, приміром, обленерго чи підприємств Укррудпрому.

Але коли голова ФДМУ замовк на віки — все. Можна бути спокійним. Повторення “Криворіжсталі” не буде. Семенюк і Чечетов нічого не розкажуть — і це коштуватиме нам з вами, громадянам України, десятки мільярдів доларів.

Ігор ЛУЦЕНКО