СУД В ЗАКОНЕ. Взяточников из Госцентра занятости выпустили на волю и отдали им взятки

 «Печерський суд. У вечері суддя Ільєва винесла рішення відпустити під заставу екс-главу НАК Нафтогазу Бакуліна за 9,987 млн грн. ”Легко і технічно” знижено розмір застави з 1,5 млрд грн. до 10 млн … За 15 хв в нарадчій кімнатці – рішенням на одному аркушику. Ви говорите, що небезпека російський імперіалізм? Терористи? Сепаратисти? – Це нісенітниця. Корупція, продажні суди – ось головна біда – ось небезпека», – днями вилив у facebook свій розпач і роздратування міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Ось так вийшов на свободу Бакулін, при якому у системі «Нафтогазу» злили мільярд доларів на вишки Бойка та кілька кораблів для «Чорноморнафтогазу».

Що буває з тими, кого Печерський суд відпускає на свободу? Наприклад, таке. Минулого літа СБУ заарештувало члена Нацради з питань радіо та ТБ. Під час отримання хабаря від однієї з телекомпаній. Одразу по тому відомий суддя Родіон Кірєєв відпустив хабарника погуляти. І вже у лютому цього року, коли Янукович дременув з України, стало відомо, що зник як Кірєєв, так і той самий хабарник з Нацради.

Володимир Галицький до арешту

А ось ще один свіжий приклад Печерського правосуддя, знайдений нами в Реєстрі судових рішень. 2 квітня суддя Олег Білоцерківець випустив на волю підручних керівника Держцентру зайнятості Володимира Галицького.

Нагадаємо, Галицького заарештували у 2011 році. Це був найгучніший корупційний скандал часів Януковича – арештанта підозрювали у системному хабарництві по семи напрямках діяльності, конфіскувавши гроші і 30 кілограмів золота на загальну суму $7 млн. Ось фото вилученого:

Прийомна донька Галицького Маргарита

На державну посаду він прийшов з бізнесу ще у 2003 році, і йому вдавалось домовитись про збереження крісла і з урядом Януковича, і Тимошенко, і Азарова. При цьому очолювана ним структура зливала сотні мільйонів землякам Галицького з Одеси на будівництво офісів по завищеним цінам.

Особисте життя Галицького також видавало у ньому кого завгодно, але не стриманого у своїх бажаннях і можливостях державного чиновника. Його прийомна донька теж додала штрихів до татового образу, влаштувавши у Монако надкоштовну ДТП. Паркуючись біля казино на своєму Bentley Azure 2006, вона примудрилась послідовно протаранити Aston Martin Rapide, Mercedes Benz S-Class, Ferrari F430 і Porsche.

Тож суспільство було готове до показового процесу над корупціонером, який міг би додати балів самому Януковичу. Однак йшли місяці, з’являлись чутки про ціну виходу Галицького з тюрми, а суду все не було. Він почався лише восени 2013-го, коли в Україні вже починалось велике бродіння. І Галицький випав з інформаційного поля. Однак справа його жила.

І ось нарешті маємо вирок. Але не по справі головного фігуранта, а його підлеглих.

Начальника управління організації матеріально-технічного забезпечення Держцентру зайнятості судили за отримання 227 тис грн від фірми «Софт Блю» за те, що директор центру Галицький підписав договір з бізнесменами на впровадження комп’ютерної програми «Адміністрування єдиної бази об’єктів відділів капітального будівництва Державної служби зайнятості України». Фірма отримала цей підряд за закупівлею «в одного учасника» і «відкотила» 23% з загальної вартості підряду 989 тис грн.

У суді звучали дані про те, що це була злочинна схема за участі Галицького. Однак суд вдовольнився показами про те, що директор Держцентру не мав до цього відношення, оскільки рішення про закупівлю приймав тендерний комітет і пройшов контроль з боку Мінекономрозвитку. А звинувачений начальник управління просто розжився грішми на рівному місці, оскільки формально не впливав ні на сам процес тендеру, ні на Галицького.

Врахувавши усі можливі пом’якшувальні обставини суд дав цьому начальнику управління два роки умовно.

Стільки ж отримав начальник фінансового управління Держцентру зайнятості. Його судили за двома епізодами, які можна коротко охарактеризувати так: відкати/хабарі по програмі створення робочих місць у вугледобувних регіонах. А саме у Донецькій і Львівській областях.

Фірма «Інтехсервіс» дуже хотіла отримати 1,7 млн грн. на створення робочих місць у Донецьку. Так хотіла, що погодилась відкотити 20% начальнику фінуправління, який перед тим дзвонив бізнесменам і розповідав про необхідність подяки. Саме у день отримання останньої частини відкату – 25 листопада 2011 року, посадовці Держцентру, у тому числі Галицький, були затримані працівниками СБУ.

У суді бізнесмени дали покази, що їх змушували дати хабар, інакше б їх взагалі не допустили до цієї програми. Була розроблена ціла схема передачі грошей через знайомого радника голови правління «РД банку»: директор «Інтехсервісу» у київському відділенні переказував гроші на рахунок вигаданої особи. Тоді касирка передавала гроші раднику голови правління, а той – начальнику фінансового управління Держцентру зайнятості, або людям, яких той присилав.

Однак фігуранти розповіли свою версію. Мовляв, рішення про включення тієї чи іншої фірми до держпрограми приймала Донецька облдержадміністрація, тому ні Галицький, ні взагалі ніхто з Держцентру не міг вплинути на цю історію. Відтак свою вину начальник управління Держцентру визнав тільки у тому, що погодився прийняти віддяку від бізнесменів, які самі йому запропонували 346 тис грн. за свій спокій.

Так само цей начальник розповідав і про епізод зі Львовом. Там фірма «ТРТІ» хотіла отримати 3,5 млн грн. на створення 23 робочих місць, яких створювати не збиралась взагалі. У цьому випадку вартість віддяки від бізнесменів становила 669 тис грн., що трохи не дотягує до 20%. І у цьому випадку клерк Галицького заявив, що ні він, ні його бос не мали впливу на прийняття рішень, а лише постфактум погоджувались взяти гроші від бізнесменів, які самі давали.

Суд вислухав усе це і вирішив – два роки умовно. Бо версія бізнесменів не підтвердилась показами чиновників, які стверджували, що ніякою корупцією не займались, а лише дозволяли собі брати подарунки, які їм пхали бізнесмени. Факт передачі хабарів суд назвав припущеннями слідчих, не підтверджених доказами.

Більше того, суд настільки дослухався до звинуваченого, що постановив повернути йому вилучене під час обшуків майно: швейцарський годинник «Rado», мобільні телефони (iPhone 4G IMEI, Samsung CT-E1080W, Nokia-8800-e-1), зняв арешт з будинку і двох земельних ділянок площею 0,25 га і 0,1 га. Також начальнику фінуправління повернули 26 тис грн. і $5 тис, що були вилучені зі службового кабінету, та 1,9 млн грн., 200 тис євро і 300 фунтів стерлінгів, що лежали у його банківській скриньці.

Ось так клерк Галицького вийшов на волю з повними кишенями. І не тільки він, а й секретарка і водій Галицького, які також проходили по цих справах. Вони фігурували у якості передавачів/приймачів/зберігачів грошей. Однак суд вдовольнився поясненнями, що вони взагалі не були в курсі що це за гроші і також присудив їм по два роки умовно, повернувши вилучене слідчими майно.  І це при тому, що секретар сама розповіла, що у своєму робочому сейфі зберігала гроші Галицького, а водій зізнався, що за дорученням Галицького здійснював обмін валют в значних розмірах; гроші він брав безпосередньо у директора або з банківської скриньки.

Секретарці суд повернув $27 тис і 10 тис грн., вилучених під час обшуку в квартирі, а також $43 тис і 1 тис грн., що були вилучені в службовому кабінеті. Водію суд повернув $50 тис, що лежали у його банківській скриньці, а також $1802, 1336 грн. і 1750 російських рублів, вилучених під час особистого обшуку. Суд також зняв арешт з автомобілів водія: два «Mitsubishi Lancer 2» 2007 р.в. і «Honda Accord» 2011 р.в., а також квартири і приватного будинку.

Непогані статки у простої секретарки і простого водія простого директора Держцентру зайнятості, чи не так?

Зауважимо, що посадовці Держцентру розповідали суду, що позичали одне в одного великі суми, а потім їх віддавали прямо у своїх службових кабінетах. Мова йшла саме за сотні тисяч, тому у когось непосвяченого могло скластись враження, що вони займаються хабарями. Ні, просто позичали. І суд у це повірив.

Як повірив і у те, що великі гроші для Галицького – це взагалі норма життя. Один з його екс-підлеглих повідомив суду, що директор Держцентру за два місяці до арешту продав квартиру за $3 мільйони, тому його готівка могла валятись, де завгодно. До того ж Галицький, і це загальновідомо, до приходу на держслужбу був бізнесменом, тому у нього могли бути і банківські скриньки, і рахунки, і золото. Отже все готово для того, аби визнати Галицького майже чесною людиною і відпустити його на волю з усіма скарбами, нажитими непосильним трудом.

А якщо після виходу на волю Галицький раптом вирішить поділитись часткою своїх скарбів, то корупцією вважатись це не буде. Буде просто віддяка, наприклад, до Дня Конституції, чи Дня молоді, чи Трійці, чи дня народження Фіделя Кастро.

Дуже сподіваємось, що ці дані потраплять на очі компетентним органам. Сподіваємось, що судді Печерського суду Олегу Білоцерківцю пригадають не тільки це рішення. Саме він у 2012 році засудив до трьох років ув’язнення трьох хлопців за символічне смаження яєчні на Вічному вогні у столичному Парку Слави. На щастя, їх не посадили у тюрму, оскільки суд дав іспитовий термін два роки. Однак зверніть увагу – суддя Білоцерківець впаяв хлопцям по три роки за політичний жест, а цілком конкретним фігурантам справи про хабарі на величезні суми дав менший термін – два роки.

Зрозуміло, що вміння рахувати – завжди було одним із найважливіших для успішної кар’єри українського судді. Але оскільки зараз у країні почалась масова перевірка контрольних робіт з математики – хотілося б підкинути  перевіряльникам ще один творчий доробок. Почитайте, це цікаво.

Ірина Шарпінська, Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий