Економіка України через війну опинилася у глибокій кризі. За прогнозами, ВВП нашої країни в 2022 році впаде приблизно на третину, і на стільки ж виростуть ціни. І в цих умовах уряд затіяв масову приватизацію, яка має, з одного боку, принести хоч якісь доходи до бюджету, а з іншого пожвавити ділову активність. “Апостроф” з’ясовував, чим може обернутися розпродаж держактивів у воєнний час. 

Україні з вересня розпочнеться масова приватизація. Про це днями повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Глава уряду уточнив, що йдеться насамперед про малу приватизацію: “Мала приватизація, особливо в регіонах, де люди в селах та містечках знають об’єкти, які роками стоять і неефективно використовуються, повинна дати можливість викупити ці приміщення за справедливою ціною та розпочати роботу”.

Шмигаль додав, що приватизація дозволить активізувати роботу бізнесу, зокрема аграрного. Так планується виставити на торги елеватори та хлібокомбінати.

Приватизацію хочуть провести, незважаючи на те, що в країні триває війна. Після вторгнення розпродаж державної власності було припинено. Однак наприкінці липня Верховна Рада фактично розблокувала приватизацію, ухваливши закон, яким спростила процедури реалізації на торгах об’єктів держвласності, звільнивши їх від необхідності проведення інвентаризації та аудиту в умовах воєнного часу.

Не надто вдалий час для приватизації

Приватизація держвласності зазвичай проводиться для того, щоб залучити в економіку інвестиції, а виручені від продажу активів кошти направити до бюджету. Але чи може Україна розраховувати на це, доки триває війна?

За словами економіста та фінансового аналітика Олексія Куща, під час криз, до яких, безумовно, належить і війна, держави проводять не приватизацію, а націоналізацію.

“У Великій Британії під час (Другої світової) війни було націоналізовано 20% економіки, — сказав він у коментарі “Апострофу”. — А приватизація проводиться, коли економіка на піку, оскільки вигідно продати активи приватному бізнесу, який стає більш ефективним ніж держава”.

Саме так, до речі, було в Україні в “нульові”, коли національна економіка почала зростати після декади спаду в “лихі 90-ті”. Зразком тодішньої приватизації може бути продаж “Криворіжсталі” 2005 року за майже 5 мільярдів доларів”.

“Приватизація — це прямі інвестиції. І коли інвестиційна привабливість на нулі, приватизація жодних результатів не дасть”, — говорить Олексій Кущ.

Масова приватизація під час війни — не найвдаліше рішення, погоджується економіст, член Ради Національного банку України Віталій Шапран.

“Уряд шукає можливості наповнити бюджет будь-якими методами, а коли зовнішні джерела фінансування періодично дають збій, то продаж держвласності теж можна зробити статтею доходу, — сказав експерт у розмові з виданням. — Проблема поточної ситуації в тому, що для економіки, яка й так зараз у комі, суттєве підвищення податків, відсотків за кредитами та інші додаткові навантаження виглядають дуже поганими рецептами. Приватизація має за ідеєю трохи згладити цю ситуацію”.

Однак під час війни продати держактиви досить проблематично.

“Приватизовані об’єкти коштуватимуть копійки. Пов’язано це з тим, що йде війна, а також невідомо, якою буде далі економічна ситуація, — пояснив “Апострофу” директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. — Тобто держава недоотримає суттєву кількість грошей, які вона могла б отримати у звичайні часи”.

Також не виключено, що через війну процедура приватизації буде недостатньо прозорою — частина інформації про об’єкти може виявитися закритою, цілком можливо, що виникатимуть труднощі з оскарженням результатів аукціонів, додав експерт.

Ну і, нарешті, цілком є імовірним сценарій, у якому багато об’єктів держвласності просто не знайдуть свого покупця через те, що вони абсолютно нерентабельні (чого, до речі, не приховують в уряді), а також через низький попит на них з боку потенційних інвесторів.

А це означає, що анонсована приватизація може просто зірватися.

Шукаємо позитив навіть у безвихідній ситуації

Українському уряду сьогодні можна пред’явити чимало претензій, проте важко уявити, що там не розуміють ризиків, про які було сказано вище.

У зв’язку з цим виникають думки про те, що, ймовірно, оголошена приватизація має дещо іншу мету.

За словами Віталія Шапрана, зараз актуальним завданням влади є отримання необхідного нам фінансування від ЄС та США, у тому числі під ті російські активи, які там були заарештовані.

“У нас виходить зараз парадокс, коли тільки в Бельгії заарештовано російських активів на 50,5 мільярда євро, всього по ЄС сума оцінюється зараз до 500 мільярдів євро, а Україна не може швидко отримати анонсовані 8 мільярдів євро макродопомоги на поточні потреби, — розповідає експерт. — У США застряг у Сенаті законопроект HR 6930 (що передбачає процедуру конфіскації російських активів — “Апостроф”), а в ЄС лише в жовтні анонсували аналогічний проект щодо конфіскації російських активів на користь України. Процес занадто розтягнувся і вимагає уваги наших лобістів, тим більше що лідери ЄС, США, Великої Британії і навіть Японії публічно погодилися з тим, що буде справедливо, якщо заарештовані російські активи підуть Україні. І масова приватизація, а точніше, її анонс, не завадить, щоб показати нашим партнерам, що держава Україна робить все можливе щоб скоротити дефіцит бюджету”.

Є й інші міркування щодо того, чому саме зараз виникла ідея проведення масової приватизації малих об’єктів держвласності.

Справа в тому, що після завершення війни і, тим більше, активної фази бойових дій, українська економіка ще довго буде перебувати у важкому становищі, і з точки зору привабливості приватизації для інвесторів мало що принципово зміниться.

“Умови приватизації будуть такими ж ще досить довго. Горизонт — мінімум три роки, — каже Ілля Несходовський. — Тому, якщо прибрати теоретичну корупційну складову (через непрозорість процедури), то, можливо, і правильно, що зараз вирішили її запустити, щоб продати все, що можна продати”.

До того ж, хоч якісь додаткові крихти таки потраплять до державної скарбниці.

Але це, як кажуть, не точно.

Як було сказано вище, уряд натякнув, що одним із головних завдань майбутньої приватизації є пожвавлення ділової активності в країні, що вкрай важливо з огляду на колосальний стиск економіки в останні місяці.

“Можливо, хочуть продати якісь мікрооб’єкти і передати їх до рук малого бізнесу. Якщо це йтиме в пакеті з пільговим кредитом або державним грантом на розвиток бізнесу, то в такому вигляді це може і спрацює, — пояснює Олексій Кущ. — Але в цьому випадку жодних доходів до державного бюджету це не принесе, а навпаки навіть доведеться витрачати додаткові гроші”.

При цьому, за словами експерта, якщо приватизація проводитиметься без стимулювання бізнесу, то є велика ймовірність того, що багато підприємств так і залишаться нефункціональними.

У цьому випадку не виключено, що інвестори вирішать за безцінь купити якісь активи з прицілом на дуже далеку перспективу, і що десь через десять років вони все-таки почнуть приносити прибуток. Ну, а якщо й не почнуть, то принаймні й витрати не великі. Принаймні не більше тих, що несе вітчизняний бізнес, та й увесь український народ від тягарів розв’язаної росією війни.

Виктор АВДЕЕНКО

 Апостроф